Как легко создать впечатление, не имея к тому никакого реального повода!
Неприязнь к духовенству человеку внушает общество и современные шоу
Вчера спешил в храм. И было намерился перебежать дорогу, но завидя как неуклюже едет на один бок свесившись автобус-маршрутка «Богдан», резко остановился, пропуская «инвалида», но автобус притормозил, поравнявшись со мной. Из водительского окошка высунулся нестарый водитель и, критично осмотрев меня, заявил: «Первый раз мне поп дорогу уступил!»
- А много Вам встречалось священников на дороге? - как-то поинтересовался я. Он вдруг задумался. И с удивлением: «Да, нет. Ты первый!». Засунул свою голову обратно в кабину и поехал с таким же удивленным выражением лица.
А я перешел дорогу и ускорил шаг. но мысль крутилась; Как легко создать общее впечатление, не имея к тому никакого реального повода!!! Человек просто с неприязнью относится к духовенству потому что ему вложило эту неприязнь в его головушку общество. И этого достаточно, чтобы быть голословным и говорить с убеждением о вещах, о которых не имеещь представления.
Попадались несколько юморных сценок в современных шоу, где высмеивают священников. Можно было бы посмеяться и махнуть рукой: «Глупости! И не похоже никак! никто в такую дурь не поверит!» Ан - нет! Верят! И очень даже охотно. Именно, что хотят верить. А потом с этой своей верой выстраивают свою жизнь. И эта вера творит в людях «своего бога» и отвращает от Истины!
Беда- скажу вам я!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.