Церкви просто не приходило в голову заниматься саморекламой

УПЦ оказалась в положении первохристиан, которые с молитвой выходили на арену Колизея

Я уже говорил, что православная церковь - последний оплот здравомыслия в Украине.

На сегодняшний день московские попы™ проигрывают на информационном поле. То есть, им просто никогда не приходило в голову заниматься саморекламой, они несли в мир Слово и не заморачивались тем, что люди, далёкие от церкви, не знают о содержании детских домов, помощи нуждающимся и прочих добрых делах. Как не заморачивается ангорский котёнок доказательством того, что он белый и пушистый.

Теперь же, пребывая в немалом удивлении вмешательством земных властей в дела религии, церковь вдруг осознала себя полностью во власти Божьей.

УПЦ оказалась в положении первохристиан, которые с молитвой выходили на арену Колизея, чтобы быть разорванными зверьми.

Поскольку православию претят призывы к насилию, самая многочисленная конфессия не предлагает своим последователям разорять храмы раскольников и избивать неканонических священников, оставаясь в рамках законов земных и Божия. Духовенство призывает паству к смирению, а своих противников к покаянию.

Реальной же помощи ждать неоткуда. Сильные мира сего используют гонения на церковь для распространения среди электората фотографий "я и батюшка" и высказывают резкое осуждение нарушений Конституции, когда журналисты интересуются их позицией.

Длинный текст получается, но ещё один абзац всё же нужен.

Человек, считающий себя адекватным, будь он атеистом, буддистом или мусульманином, просто обязан возмутиться попранием конституционных норм, не уходя в сторону под предлогом того, что это междупоповские тёрки. Свобода вероисповедания с гарантией невмешательства государства - одно из прав, закреплённых в Основном законе. Твоих, моих, прав наших детей. Безнаказанное преследование одной из конфессий сегодня может привести к обязательности исповедания другой завтра.

Читайте також

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.