Вот тебе чужой край, что ухватишь – твое
Бывший митрополит УПЦ Александр Драбинко
Прочёл журнал сегодняшнего заседания ПЦУ-СЦУ. Два момента показались занятными - первый и предпоследний. Первым пунктом Синод солидаризовался с конфликтным письмом Епифания руководителю УГКЦ с претензией за службу греко-католиков в Софии Киевской (а, казалось бы, что такого – хотели поочередное служение, так нате, получите, тем более что храм вам не принадлежит и самих пускают послужить по особому случаю).
Под конец решили выделить бывшему митрополиту УПЦ Александру (Драбинко) особый епархиальный домен. Выглядит это решение как в эпоху «баронов-грабителей». Ничего своего не дадим, но вот тебе чужой край - что ухватишь, твоё: «Як виключення, для парафій, які зі складу Київської, Білоцерківської, Бориспільської єпархій Української Православної Церкви (в єдності з Московським Патріархатом) добровільно бажають приєднатися до Української Православної Церкви (Православної Церкви України) утворити Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у формі релігійної організації (управління), затвердити її Статут та уповноважити митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра (Драбинка Олександра Миколайовича) на проведення всіх необхідних реєстраційних дій».
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.