Прощення робить нас справжніми християнами
Християни не конфліктують, а хочуть молитися й служити Богу.
Сьогодні Прощена неділя.
Як би було б по-християнськи гарно, якби ПЦУ, якщо вона мала б християнську сутність, сьогодні попросила прощення в УПЦ і повернула їй захоплені храми і вибачилася б за побитих людей, поламані пальці, посварені сім'ї, розсварені села, сльози і т.п....
Якби ПЦУ до УПЦ прийшла не з болгаркою в руках, зрізаючи замки на наших храмах, а з хрестом, молитвами і хоругвами...
Тоді би наші общини, що моляться в сільських хатах, повернулися разом зі священиками в свої храми і вознесли благодарственні молитви Богу.
Інакше як же прихильники ПЦУ можуть молитися в захоплених храмах? Як і в кого християнам з ПЦУ просити прощення, якщо ними ж вигнані християни з УПЦ вимушені сьогодні молитися в сільських хатах?
Але поки що це утопія.
Прощена неділя - це мовчазний виклик для християн, які ведуть себе не по-християнськи.
P. S.
А може й не треба їм просити в нас прощення?
Може їм варто лише залишити нас в спокої, як вже там не є?
Багато з християн з УПЦ з полегшенням видихнули, адже хоча їх і вигнали з храму, але знайшлася можливість молитися в хаті.
«Надіємося, що хоча б тут нас чіпати не будуть і залишать нас в спокої», - так говорять наші люди поволинських селах, і не тільки волинських...
Християни не конфліктують, а хочуть молитися й служити Богу.
«Егда гонят вы во граде сем, бегайте в другий» (Мф. 10:23). Перефразовуючи на нашу ситуацію: якщо вас виганяють з ваших храмів, моліться в інших приміщеннях.
Нам прикро, нам боляче, але ми прощаємо і не тримаємо зла, бо ці випробування роблять нас сильнішими, гуртують нас, з приходу роблять общину.
Важко це все переживати, але ми прощаємо і не тримаємо зла...
Тому що прощення робить нас справжніми християнами.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади