Митрополит Антоній: про головний духовний закон
Митрополит Антоній (Паканич)
Спаситель приходить на землю для того, щоб повернути кожній людині ту велику гідність, від якої вона, через гріхопадіння, відмовилася.
Людина, отримавши з моменту свого створення владу над всією землею і ставши володарем і царем цього світу, послухавши диявола, вирішила, що цього недостатньо для неї і побажала стати рівною Богові, вирішила змагатися з Ним. Тільки людина забула про головний духовний закон: все, що створене Богом, може існувати виключно завдяки єднанню з Ним, тільки живлячись із джерела життя. А все, що віддалилося від Бога, рано чи пізно успадкує тільки руйнування і смерть – такий закон.
Тому людина, зробивши гріх боговідступництва, не просто не стала богом, але, за великим рахунком, перестала бути і справжньою людиною, тому що людина – це істота, покликана до богоспілкування.
Гріх настільки замутнив людський розум, що той, в безумстві своєму, спробував сховатися від Всевидячого Господа. І хоч у глибині душі людина і розуміє, що життя без Бога неможливе – а про це говорить вся історія людства, – вона, через тиск гріха, все далі і далі віддаляється від Джерела свого безсмертя, і як підсумок – повертається в землю, з якої була узята.
Пришестя Бога в цей світ дало людству реальну можливість перемогти гріх, але перемогти не якимось теоретичним шляхом, а, перш за все, у своїй власній природі. Завдяки Боговтіленню Господь виявляється не просто десь поруч з нами: він опиняється в нас самих. Саме для цього ми причащаємося таємниць Христових. Беручи участь в Євхаристії, ми приймаємо в себе Самого Бога. Причащаючись Тіла і Крові Христових, ми отримуємо від Бога ту благодать, ту надприродну силу, яка допомагає нам боротися з нашим гріхом і долати його.
Але всі ці духовні блага матимуть для нас значення тільки в тому випадку, якщо ми відмовимося від звичних нам цінностей і звичок, які затуляють від нас Бога.
Щоб побачити в своєму житті Бога, ми повинні прозріти духовно. Духовний зір – це бачення істини, і це бачення починається з того, що людині відкриваються її гріхи. Побачивши свої гріхи, людина починає розуміти, що ніхто, ні сама людина і ніяка людська сила не може звільнити її від їх вантажу. Зробити ж це може один тільки Бог.
Будемо ж сподіватися на Його милість і Його благодатну допомогу. Самим з собою нам не впоратися, наші недуги може зцілити лише Бог.
Читайте також
Апостол другого плану
Матфія зарахували до лику учнів Христових не за якісь заслуги, а за те, що він нікуди не зникав, поки інші відходили й зраджували.
Великодня проповідь про розбірки у винограднику
Господар виноградника платить запізнілому стільки ж, скільки тому, хто працював від світанку. Такий був головний удар Спасителя по нашому відчуттю справедливості.
Бог почув крик Давида, почує і наш
Третина біблійних псалмів – це крик болю, докори і гнів, звернені до Бога. Церква не викреслила з них жодного рядка – адже в цьому можна знайти опору.
Міра посту важливіша за його суворість
Типікон розписує мирянину монастирський устав погодинно, не даючи зразків його мирського виконання. Міра посту – не в уставі, а в розсудливості.
Як християни відмовилися від пацифізму
Як перші християни відмовлялися вбивати за наказом – і що змінилося після Константина.
Синець під оком неправедного судді
Спаситель використовує образ підкупного чиновника, щоб навчити нас ніколи не опускати руки. Історичний розбір палестинського суду I століття змінює погляди на молитву.