О 34-ом Апостольском правиле, на которое ссылаются раскольники
34-е Апостольское правило
Дорогие мои, Христос посреди нас!
В дебатах с гражданином Давиденко (см. https://www.facebook.com/SuspilneZP/videos/397717250778643/) не успел прокомментировать одно его высказывание.
Михаил Антонович и его приверженцы постоянно как мантру повторяют тезис о том, что «согласно 34-го Апостольского правила, епископам всякого народа подобает знать первого в них, и признавать его как главу». Жонглируя последним, они утверждают, что члены Харьковского Собора отпали от своего главы – Денисенко, а значит стали «раскольниками». Однако, они, прочитав первую сточку правила, не замечают следующую, которая четко говорит, что «и первый ничего да не творит без рассуждения всех. Ибо тако будет единомыслие, и прославится Бог о Господе во Святом Духе, Отец и Сын и Святый Дух». Это правило четко говорит нам о том, что «дедушка Миша» своими действиями по продавливанию автокефалии отверг единомыслие среди епископата, который он принуждал подписать соответствующее обращение, чем возвел хулу на Святую Троицу. Аналогично нарушает это правило и турецкий подданный Димитриос Архондонис, который задумал решить общецерковный вопрос без единомыслия с равными ему Предстоятелями Поместных Церквей. А все те, кто увлекается их идеями, являются такими же хулителями Святой Троицы.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.