Митр. Антоній: Радість духовна і відповідальність – щит від стріл диявола

Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній

Справжня радість виростає з наших духовних подвигів: щирої молитви, чистоти помислів, сердечного покаяння, прагнення до Богопізнання, життя за євангельськими заповідями. Про це повідомив керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній в інтерв'ю ресурсу «Православне життя».

«Деякі віряни недооцінюють силу окремих духовних станів. Багато про цю силу навіть і не здогадуються. Наприклад, про силу радості. Про це явище говорили багато святих, що жили в різні часи і епохи. Кожен з них своїм неповторним шляхом осягав зазначеної духовної висоти», – говорить архієрей.

За його словами, справжня радість досягається тільки справжнім життям у Христі: «Людина духовно міцніє під благодатним впливом, спочатку коротких миттєвостей досконалої радості, а з часом і більш тривалих. Всі труднощі і випробування блякнуть перед чудодійною силою цієї чесноти».

Ієрарх нагадав: «Є святі, яких об'єднує спільна риса – їхня життєрадісність. І це рідкісний і безцінний дар. Духовна радість настільки проникала в них, що їх ніколи не бачили сумним або печальним, і цей радісний настрій духу вони прагнули донести і до інших. Таким був преподобний Серафим Саровський».

«Безумовно, ніякі чесноти, ніякі ступені духовних станів, в тому числі і життєрадісність, не досягаються без смирення. І преподобний Серафим постійно пам'ятав про свої гріхи (недосконалість) і сердечно журився про це. "Господи Іісусе Христе, сину Божий, помилуй мене, грішного", була його невпинна молитва, яку підносив він до Бога», – додав він.

«Преподобний Антоній Великий рішуче говорив, що якщо в людині не буде крайнього смирення, покори всім серцем, всією душею і тілом, то вона Царства Божого не наслідує. Тому що тільки глибоке смирення може побороти в людині зло, що полягає в гордині, егоїзмі і самоствердженні. А де є зло, там не може бути радості. Радість духовна виникає від чистоти духовної. І тому, хто постійно наповнюється радістю з джерела життя, біси не можуть заподіяти ніякої шкоди. Саме з цієї причини одним з головних завдань ворогів роду людського є бажання перешкодити нашій духовній радості, бо в ній криється захист від бісівських підступів», – продовжив владика.

Митрополит Антоній пояснив, як вірянину прийти до цієї радості і як вона набувається: «Істинна радість виростає з наших духовних подвигів: щирої молитви, чистоти помислів, сердечного покаяння, прагнення до Богопізнання, життя за євангельськими заповідями».

Він наводить приклад преподобного Серафима Саровського, який «не тільки сам ревнував про духовну радість, а й любив бачити її в своїх ближніх, братах. Святий вважав, що як всі гріхи є заразними, так і особисті чесноти здатні надихати, заряджати інших людей. Адже коли хтось впадає в спокусу або смуток, йому так важливо побачити радість на обличчях друзів, близьких – і смуток проходить. Святий старець всіх зустрічав вигуком "Радосте моя! Христос воскрес!". І поруч з батюшкою відтавали і втішалися серця, зароджувалася віра в Христа, приходило усвідомлення своїх гріхів».

На його думку, це чудовий приклад для всіх нас: «Ми постійно скаржимося, чимось вічно незадоволені, і нам навіть не приходить в голову, що ми не повинні перед усіма виявляти свою печаль і поганий настрій, смуток ми повинні відкривати тільки Богу. А перед ближніми завжди повинні мати радісний вигляд, не бентежити їх засмученим і сумним обличчям з поваги, любові і смирення».

«І тоді Господь, по милосердю своєму, пробачить і пошле радість смиренній душі, – говорить владика Антоній. – Радості ми справедливо позбавляємося за свої гріхи, за непослух. Сумний вигляд, крім усього іншого, ще часто вказує на лінощі, апатію, байдужість і неприхильність до добрих справ».

«Безумовно, духовна радість не виключає серйозності і відповідальності: вони доповнюють одна одну і разом служать надійним щитом проти стріл диявола. Немає нічого неможливого для люблячих Бога, міцна любов стирає будь-які кордони, рухає гори і робить людину непереможною», – зазначив ієрарх.

Він наводить слова блаженного Феодорита Кирського: «Любов до Бога робить подвижників здатними простиратися далі за межі свого єства» і закликає: «Будемо пам'ятати про це, і будемо наслідувати чесноти святих!»

Як повідомляла СПЖ, раніше митрополит Антоній (Паканич) заявив, що відсутність делікатності, уваги та чуйності – ознаки нашого часу, а небезпека «душевної товстошкірості» в тому, що вона веде до руйнування особистості.

Читайте також