Не дорожиш ти своїми дітьми, Вселенська матір

Патриарх Варфоломей

Відчувати свою дитину, розуміти її бажання і потреби, відчувати її страждання і біль, допомагати, захищати, любити та дорожити - такий неповний перелік того, що робить маму справжньою мамою.

Вселенський патріарх Варфоломій, згадуючи про дарування автокефалії ПЦУ, підкреслює, що «Материнська Церква дорожить своїми дітьми по всьому світу».

Можливо десь в світі і дорожить, сперечатися не буду, але в Україні не дорожить, його «материнська любов» якась не справжня, а на Здолбунівщині взагалі нагадує любов мачухи з народної творчості: не дорожить, не любить , ладна згубити.

Не дорожить вселенська мати священиком з Нової Мощаниці, якого виштовхали з храму другого березня разом з матушкою та впродовж місяця його шантажують, погрожують і змушують залишити церковний будинок, в якому прожив двадцять сім років. Тиск, серце, тремтіння рук та безсонні ночі- наслідок материнської любові. Для священника вчора дали три дні на виселення. Як до розбійника прийшли на його подвір'я натовпом, керовані депутатами села та районної ради. На розбійника з Дрекольми, навчені первосвящениками, натовп, залишилося тільки поцілувати. Не нагадує нічого?

Не дорожить вона і священиком з П'ятигор. Суботні події на церковному подвір'ї закінчилися швидкою для онкохворого батюшки. Отець знепритомнів, а дуже віруючий вірник каже, що може добити. Чуєш матір вселенська, добити???Ні ти не чуєш, не чуєш і не бачиш, що дітей твоїх мирить протестант, який є сільським головою, він ще й повчає православних на паперті храму Євангельськими цитатами, а вони стоять і чекають на його рішення. Натовп і римський префект, нічого не нагадує???

Як любити , так любити по повній!!!! Поламати двері Михайлівського храму в Бущі, розділитися та знайти пів села москалів, знову батюшку вигнати з хати .Префект і тут знайшлася, погрожувала та обзивала священика, якщо не залишить будинок.

Продовжувати можна і далі. Ще сім сіл району відчули «дорожіння дітьми» і наслідки любові Вселенської матері. Не об'єднанняь це, а розділення. Сльози та біль. Пересварені родини та ненависть до тих, хто не так думає та не так вірить.

Не дорожиш ти своїми дітьми, вже турецька, а не Константинопольська матір. І живеш ти далеко, тому не знаєш нічого про своїх дітей. Не знаєш ти їх потреб та болю. Була ти матір'ю, а стала мачухою лютою.

«- Хто б не прийшов зі зброєю панувати в наш край, чи Франція, чи Англія, чи Америка, але ніяка з них ніколи не стане матір'ю нашим дітям, завжди вона буде для них мачухою лютою» (Олесь Гончар, II, 1959, 21).

Читайте також