«Християни» проти християн
Акция радикалов против УПЦ
«Отці прошу молитв. Завтра пцушники збираються до мене на розмову на рахунок церковної хати. Настроєні виселяти. (ієрей Олег)»
P. S.
Ось такі повідомлення приходять зараз в священицькі вайбер-групи. «Християни» проти християн. Прикро й гірко таке спостерігати. Прямо, якийсь новітній IV Хрестовий похід, коли християни нападали на християн. Страждання священиків, сльози їхніх дружин і дітей, яких примусово виселяють з помешкань, побиття людей - все це Господь напевне запитає не тільки з тих «пцушників», які це творять (бо не відають, що творять), а також і з ідеологів та ініціаторів «томосу». Так що, якщо ви віруючі - панове ідеологи і ініціатори, то думайте як виправити цю помилку, від якої страждають прості люди.
Всі ми грішні, всі помиляємося, не суджу. Думайте, як виправити.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.