Як можна попередити захоплення храму?

Головне – завжди залишатися християнином

Сергій Маходжи

Відповідає ієрей Алексій Малюков:

– Відразу скажу, що мало розбираюся в юриспруденції, і навряд чи можу на належному рівні пояснити, як можна захистити храм юридично. Скажу лише те, що мені видно як священику.

Коли конфлікт є на ранньому етапі, з опонентами можна розмовляти, і є шанс переконати їх. Не можете пояснити самі – спробуйте взяти з собою знаючих людей і спробуйте виправити помилку.

Бруд приліплюється до бруду, а єресь до єресі. І якщо не прибрати кинутий недопалок і не вставити розбите вікно в під'їзді, найближчим часом там ще більше накидають, наплюють і виб'ють ще одне вікно. Дурість і злість поширюються дуже швидко, як ракова пухлина. Але знову-таки – на ранніх стадіях лікувати хворобу набагато простіше, ніж вже запущену. Якщо мова йде про церковну громаду, то можливо необхідне видалення тих, які не розуміють або не хочуть зрозуміти умовлянь. Потрібно пам'ятати, що мала закваска заквашує все тісто.

Проте бувають ситуації, коли вже все погано і запущено. Тут вже ні силою, ні звичайними вмовляннями нікого не виправиш. Хіба що може подіяти слово якогось духовного авторитета. Єпископ або священик, що володіють таким словом, могли б погасити цю пожежу. Можна пробувати боротися і юридично.

«Остання ступінь» – це коли вже зрізають замки, викидають священиків, б'ють парафіян. Що вже тут зробиш? Насильством відповідати на насильство? В цьому немає ніякого християнства. Якщо ми візьмемо ножі, вони візьмуть рушниці і пістолети – і війні кінця-краю не буде. Христос теж міг благати Батька, щоб він дав йому дванадцять легіонів ангелів для захисту. Але Христос вирішив зупинити зло на собі, і дав нам приклад, як треба діяти.

Християнство – це не вбивати за Христа, але вмирати за Нього. І не завжди можна врятувати становище кількістю. Згадаймо про двадцять тисяч з Нікомідії, у свято Різдва спалених у храмі. Двадцять тисяч – це багато, і вони могли б щось зробити, але вчинили по-іншому. Вони відповіли слугам Царя: «Ми віруємо в Христа, Бога нашого, і за нього готові віддати своє життя!»

Виходячи з цього, не потрібно засмучуватися, але приймати все, як з руки Божої. Є таке місце в Писанні: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!» (Пс. 126:1).

Питання про захист храмів складне, але воно вирішується. Краще попередити хворобу, ніж потім її лікувати – але якщо хвороба закралася, боротися потрібно з нею на будь-якому етапі. На жаль, буває так, що вже пізно.

Головне – завжди залишатися християнином, які б обставини не були навколо, і пам'ятати, що згуртована громада, як здоровий імунітет, переможе будь-яку хворобу.

Читайте також