О старце Григории (Зумисе)
Архимандрит Григорий (Зумис)
Он сидел в игуменской, окруженный всей братией, ему было уже явно совсем плохо, дыхание было очень редким, причём для вдоха нужно было каждый раз поднимать голову. Вдруг он поднял обе руки и еле слышно произнёс: «Со страхом Божиим...». Окружающие поняли, что он желает причаститься. Пока священник шёл за Св.Дарами, было решено ещё и пособоровать Геронду. Нынешний игумен, о. Амфилохий, рассказывал, что все очень переживали, доживёт ли Старец до конца соборования и до причастия.
После принятия Таинств о. Григорий ещё несколько раз вздохнул, глубоко выдохнул и опустил голову на плечо. Как будто уснул. Только спустя время братия, держащие его за руки, почувствовали, что они стали холодеть...
Так отошёл к своему любимому Господу великий подвижник нашего времени. Как древние Отцы, которых он так любил и подражать которым так стремился.
Да упокоит Христос его в селениях праведных, а нас да помилует его молитвами!
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.