Церковный вопрос продолжает оставаться заложником большой политики

В ходе встречи посла США по религиозной свободе Сэма Браунбека и архиепископа Афинского Иеронима обсуждался вопрос ПЦУ

Дорогие мои, Христос Воскресе!

На днях состоялась встреча Предстоятеля Элладской Православной Церкви архиепископа Иеронима с высокопоставленными представителями США - послом по вопросам международной свободы вероисповедания Сэмюэлем Браунбэком и главой американской дипломатической миссии в Греции Джеффри Пайеттом. Как сообщили греческие СМИ, центральной темой мероприятия стал «украинский вопрос», в частности проблема признания легализованных при поддержке Фанара раскольнических структур Православными Церквями.

Прискорбно, что чисто церковный вопрос продолжает оставаться заложником большой политики. К чему это привело в Украине, мы все прекрасно видим. Автокефалия, предоставленная Константинополем Украине по просьбе президента, который надеялся таким образом воскресить свой рейтинг и обеспечить себе вторую каденцию в кресле главы государства, только усугубила ситуацию в религиозной сфере. Церковный раскол не урегулирован, а наоборот законсервирован на десятки, если не сотни лет. В курируемую Фанаром «Православную церковь Украины» (раздираемую внутренними противоречиями и борьбой за власть между Филаретом и Епифанием) добровольно перешло менее 1 процента общин Украинской Православной Церкви. Такое положение дел породило волну рейдерских захватов храмов УПЦ, сопровождающихся прямым насилием в отношении духовенства и мирян УПЦ. Как итог – в  украинском обществе, в котором изначально не было какой-либо значимой поддержки идеи автокефалии, возникли новые очаги конфликтов и напряжений. Не дай Бог, чтобы на фоне все еще продолжающегося конфликта на востоке Украины в стране не возник новый конфликт. Уже на религиозной почве.

То, что происходит у нас, на украинской земле, обрело по-настоящему вопиющие формы. Идут самые настоящие гонения на христиан, их права всячески попираются и нарушаются. Если к этим бедам из-за признания «ПЦУ» добавится еще и глобальный раскол в семье Православных Церквей – будет поистине страшно.

Именно поэтому сейчас крайне остро стоит вопрос ответственности православных за каждый свой значимый шаг и решение. Тем более, если они затрагивают жизнь других братьев по вере. Ведь политики думают сиюминутными категориями – геополитики, конкуренции, борьба за власть. А все мы исходим из категорий во сто крат более серьезного порядка - вечности и спасения человеческих душ.

Поэтому давайте не будем позволять политике вмешиваться в сугубо церковные дела. Поскольку за это можно заплатить воистину страшную цену. «Ибо какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит» (Мк. 8:36).

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади