С Праздником, со слезами на глазах…
В Киеве отметили День Победы
И эту Победу мы чтим теперь каждый воскресный день. И каждый год отмечаем Пасхой. И понимаем, что далеко не всегда эта Победа отмечается всеобщим ликованием и салютами. А очень даже многим подобные Победы и вовсе не по душе…
За последние 30 лет мировыми политиками было посеяно достаточно зерен искривления истории, которые сейчас обильно прорастают полчищами сорняков. Но правду не спрятать. А истина будет до гробовой доски сверлить своим присутствием греховную природу каждого из нас.
Этот День Победы по праву, совести и историческому фактажу принадлежит воинам Советской армии. Простым солдатам и офицерам, которые порой голой грудью ложились на танки и пулеметы врага, защищая Отечество. Именно они сломали хребет гитлеровцам. Безусловно, при определенном участии (на определенном этапе) войск союзников, - это и их праздник тоже.
День примирения можно отмечать когда угодно, как угодно и кому угодно. У каждого есть право на свои дни. Даже у Вятровича.
А сегодня День Великой Победы. С чем и поздравляю всех нас. С Праздником, со слезами на глазах…
https://www.youtube.com/watch?v=OFmMEbroEeQ
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади