Просим Бога проявить милость к тем, кто стоял насмерть во имя жизни
День Победы в Киеве
- благодарность, поскольку я знаю, что в случае поражения в той войне нашему народу было уготована отнюдь не райская жизнь; ничего придумывать не нужно, стоит лишь почитать о планах фашистов в отношении завоеванной Украины; поэтому я безмерно благодарен героям Великой Отечественной войны за то, что остались живы мои бабушки и дедушки, что родились мои родители, а затем и я. Благодаря павшим и выжившим я появился на свет. Появился свободным человеком, а не «унтерменшем»;
- гордость: то, что сделали наши предки не поддается никакой оценке; они сломили непобедимую армию, которая, играючи, втоптала в кровавую грязь половину Европы; они освободили не только свою, но и другие захваченные страны; они выдержали то, что другим казалось немыслимым. Пока мы будем помнить эту великую победу, мы будем оставаться народом, который не станет сводить все свои желания к тому, чтобы стать придатком какого-то интеграционного образования или считать за счастье подтирать задницы престарелым иностранцам;
- величие, ибо добиваться таких побед могут только великие народы. Поэтому я не намерен стыдиться Дня Победы, умалять его значение или с чем-то "примиряться". Я - потомок великих победителей, а не трусов, которые служили гитлеровцам или сдавались им без боя;
- молитва: я прошу Бога о том, чтобы если есть на то Его воля, пусть он дарует Царствие Небесное всем защитникам нашей Родины. Мы перед ними в неоплатном долгу. Однако в наших силах просить Бога проявить Его безграничную милость к тем, кто стоял насмерть во имя жизни.
Моя семья, мои дети всегда будут помнить о подвиге наших дедов!
Читайте також
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.