Нужно ли учить детей жить без мата
В Греции, прыгая в море, мальчишки кричат "Кирие елейсон". Фото: Примечания.ру
Вчера в Вырице трое мальчишек прыгали с моста в воду (отчаянные какие - вода ещё холодная ведь!). И после каждого прыжка изрыгали страшные матюги... Переходил как раз мост, и им:
- Ребята! А не пробовали не материться? Зачем?!
- Пробовали, не получается. Мы уже привыкли.
Выходят из воды.
- Вам сколько?
- Мне 12, а им по 13.
- Мне вот 45. Я не матерюсь и никогда не матерился. Вы загрязняете свою речь, потом будете жалеть. Должна быть чистота языка...
Вспомнил, как в 2005 в Греции (в Уранополисе) был свидетелем, как такие же мальчишки прыгали с пришвартованного корабля в море и кричали «Кирие, элейсон!» («Господи, помилуй!»). Это было удивительно! Возможно за это время и там что-то изменилось не в лучшую сторону, но дело не в этом. Думаю, что у нас так никто не кричал даже до революции... Иначе бы как-то осталось в литературе. Это та самая «греческая простота» (наряду с пресловутой хитростью - как с Варфоломеем тем же), которая у нас редко встречается. Факт есть факт - кто-нибудь может представить подобное у нас? Вряд ли.
А ещё подумал - не надо бояться делать замечания детям (до определенного возраста, пока могут услышать и сам не нарвёшься на неприятности). Они привыкли, что никто не делает и живут, как хотят. Может, эти когда-то вспомнят «дядьку»...
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади