Нужно ли учить детей жить без мата
В Греции, прыгая в море, мальчишки кричат "Кирие елейсон". Фото: Примечания.ру
Вчера в Вырице трое мальчишек прыгали с моста в воду (отчаянные какие - вода ещё холодная ведь!). И после каждого прыжка изрыгали страшные матюги... Переходил как раз мост, и им:
- Ребята! А не пробовали не материться? Зачем?!
- Пробовали, не получается. Мы уже привыкли.
Выходят из воды.
- Вам сколько?
- Мне 12, а им по 13.
- Мне вот 45. Я не матерюсь и никогда не матерился. Вы загрязняете свою речь, потом будете жалеть. Должна быть чистота языка...
Вспомнил, как в 2005 в Греции (в Уранополисе) был свидетелем, как такие же мальчишки прыгали с пришвартованного корабля в море и кричали «Кирие, элейсон!» («Господи, помилуй!»). Это было удивительно! Возможно за это время и там что-то изменилось не в лучшую сторону, но дело не в этом. Думаю, что у нас так никто не кричал даже до революции... Иначе бы как-то осталось в литературе. Это та самая «греческая простота» (наряду с пресловутой хитростью - как с Варфоломеем тем же), которая у нас редко встречается. Факт есть факт - кто-нибудь может представить подобное у нас? Вряд ли.
А ещё подумал - не надо бояться делать замечания детям (до определенного возраста, пока могут услышать и сам не нарвёшься на неприятности). Они привыкли, что никто не делает и живут, как хотят. Может, эти когда-то вспомнят «дядьку»...
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.