О «благодарности» Александра (Драбинко) Блаженнейшему Онуфрию
"Иерарх" ПЦУ Александр (Драбинко). Фото: Левый берег
Блаженнейший митрополит Онуфрий всегда с христианской любовью относился к Драбинко. Сколько раз он отказывался принимать жесткие меры в отношении этого человека. Хотя все буквально умоляли Предстоятеля наказать Драбинко, который, по их убеждению, не стеснялся в СМИ всячески бить по репутации Церкви и того же митрополита Онуфрия. И это только верхушка айсберга. Но Блаженнейший всякий раз удерживал карающую десницу, до последнего надеясь на покаяние того, кто заходил все далее и далее в тернии.
И вот «благодарность» от Драбинко. Он подал в суд на Блаженнейшего.
Сообщается, что таким образом покинувший каноническую Церковь человек желает защитить свою репутацию. Странное решение. Поскольку оно, как уже видно по реакции православных в соцсетях, будет иметь совершенно противоположный эффект.
А вы как думаете?
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.