С канонами или с греками?
Патриарх Варфоломей. Фото: EADaily
Рассказали мне, что недавно в одной неславянской Поместной Православной Церкви Предстоятель собрал внутреннее собрание духовенства, чтобы посоветоваться относительно позиции их Церкви по украинскому церковному вопросу и спросил:
- Ну что, мы будем с канонами или с греками?
- С канонами! - ответило духовенство.
P. S.
Созданная Фанаром проблема является проблемой ДЛЯ САМИХ ГРЕКОВ и звучит так: что для них важнее: эллинизм или Православие?
Если эллинизм, то ради солидарности они могут поддержать ошибку патриарха Варфоломея, если Православие, то они не поддержат ошибку п. Варфоломея.
И это действительно так. Недавно один мой знакомый греческий священник, который засветился у раскольников из «ПЦУ», на мое недоумение, выраженное в соответствующем вопросе, так и сказал: «я клирик Константинопольского Патриархата, и я грек». Вот в этом кроется главная опасность и главный вызов всей этой ситуации: что для них важнее - национальная или религиозная идентичность?
Несмотря на отдельные частные голоса, мнения и позиции, пока в греческом мире официально доминирует религиозная. Дай Бог, чтобы так и было.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.