Про віру і відданість
Кристина Велущак с матерью. Фото: Черновицко-Буковинская епархия
Це не про релігію. Взагалі. Це про звіриний оскал «шароварного» націоналізму. Про самоствердження дна. Про тріумф посередності. Про ситуативну перемогу позбавлених розуму.
І про теорію мас.
Водночас, про терпіння і несподівану стійкість. Про самостійність і здатність мислити. Про віру і відданість.
Хоча... думаю, що учасники батьківських зборів вже таки щось зрозуміли. Надіюсь. І вже прийшли до дівчини і її батьків вибачатися. Якщо ж ні - тим гірше для них. Жити з таким тягарем ворогу не побажаєш.
Читайте також
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.