Про віру і відданість
Кристина Велущак с матерью. Фото: Черновицко-Буковинская епархия
Це не про релігію. Взагалі. Це про звіриний оскал «шароварного» націоналізму. Про самоствердження дна. Про тріумф посередності. Про ситуативну перемогу позбавлених розуму.
І про теорію мас.
Водночас, про терпіння і несподівану стійкість. Про самостійність і здатність мислити. Про віру і відданість.
Хоча... думаю, що учасники батьківських зборів вже таки щось зрозуміли. Надіюсь. І вже прийшли до дівчини і її батьків вибачатися. Якщо ж ні - тим гірше для них. Жити з таким тягарем ворогу не побажаєш.
Читайте також
Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…
Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.
Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!
Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?
Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни
Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!
Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!
Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!
Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями
Вечная жизнь – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.