Браки, благословенные на земле идут на небо...
Таинство венчания. Фото: Facebook
Сегодня совершил #таинствовенчания над парой которая много лет прожила вместе.
Валерий и Галина искренно любят друг друга. В храм их привела дочь Татьяна.
Она, в свою очередь, пришла в храм после того как заболела онкологией... Здесь Татьяна провела, как она говорила чудесные два года, на протяжении которых, болезнь отступила. Татьяна часто исповедовалась, соборовалась и причащалась. Росписалась со своим любимым человеком, но повенчаться не успела. Рак вернулся. Но не вернулось отчаяние и уныние. Была радость и надежда на Бога...
После похорон Тани, в храм пришёл её папа. С тех пор, он наш прихожанин.
На кануне Великого поста он изъявил желание венчаться со своей супругой. Но по уставу уже венчания не совершались.
Я предложил подождать Пасху... "А вдруг не успеем?" - со слезами спросил он. "Успеете, я верю что Бог управит ваше венчание!" - ответил я.
И вот сегодня, по словам, Валерия, он точно уверен, что он со своей супругой будет вместе не только здесь,но и там, ведь браки, благословенные на земле идут на небо... Так он мне сказал...
Многая лета молодым!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.