Георгий во всех смыслах спас бездомного Михаила
Георгий Великанов. Фото: Facebook
Бездомный забрал его телефон и ушёл. Обворовал погибшего за него. А через несколько дней пришёл в храм и все вернул. Прошёл месяц, и бездомный Михаил тихо умер, сидя в чужом доме, прислонившись к тёплой печке.
Но за этот месяц он изменился. Он, может, быть изменился настолько, что заслужил немучительную смерть и встречу с Георгием там, куда тот отправился после смерти. Так что Михаила Георгий во всех смыслах спас.
Я только не думаю, что сам Георгий хотел умирать. Но когда я думаю о нем, мне почему-то кажется, что если бы он не прыгнул на рельсы, увидев на них человека, то тогда бы и началось его медленное и мучительное умирание, ведь он сошёл бы со своего пути, который избрал - любить ближнего своего. И в этой любви становиться немного подобным Тому, в кого он верил.
Я не знала Георгия. Но после его смерти я писала очерк о нем, и тогда его полюбила.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.