Те, кто не менял церкви как перчатки, делали правильно
Филарет Денисенко и Петр Порошенко. Фото: Facebook
Когда видишь быструю смену картинки - сначала с участием опухшего мужика в помятом костюме, выплясывающего вокруг томоса, а потом в виде седого старца, который вдруг сообщает, что томос уже не тот, - приходит состояние внутреннего покоя. Те, кто не бегал, куда прикажут партия и правительство, не визжал истошно, доказывая «историчность момента» и не менял церкви как перчатки, оставаясь верным себе, тот делал правильно.
Жизнь расставила все по своим местам гораздо быстрее, чем мы даже предполагали. И убедительно доказала в очередной раз: церковные вопросы должны быть отделены от жизни государства. В том числе, информационно, перестав быть основой для манипуляций и пропаганды, особенно мерзкой в устах людей неверующих и в церкви не бывающих.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.