Схватка двух отъявленных негодяев
Епифаний Думенко и Филарет Денисенко. Фото: Facebook
В соцсетях разделились мнения: кто-то за Сережу Думенко, а кто-то за «Филарета» Денисенко.
Я же вижу схватку двух отъявленных негодяев, которые готовы и дальше лгать и уничтожать все, что дорого самой Церкви.
Я могу удивляться их заявлениям и «прозрениям» по отношению к друг другу, но доверять им не могу. Их внутренности выставлены наружу, смотрите, украинцы, сколь мерзко то, что строится на человеческой гнили- грехе и страсти!
Церковь возводится на крепком камне веры Апостольской только Христом, как Богочеловеческий организм. И Церковь не шатается, «не ищет своего», а - Божьего.
Такая Церковь есть на земле украинской. Она не изменяла, не обманывала, не шла ложными кривыми путями. Она всегда стояла на Камне Божьем. Украинская Православная Церковь, в единстве со всей Вселенской семьей Православных Церквей! Это единственная Церковь у нас! И это достояние Украины!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.