Петрів піст: правила поведінки

Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич). Фото: СПЖ

Існують загальні поширені помилки у бажаючих приступити до посту, і не лише до Петрового. Піст – це можливість перевірити себе та підкоригувати тільки себе. Ніяким чином наш пісний настрій не повинен стати проблемою для ближніх, якимось зовнішнім подразником.

Ті ж, хто приступають до посту, особливо новачки, забувають про це і намагаються з усіх сил втягнути в піст всіх знайомих і незнайомих, які трапляються під руку, нав'язують свій спосіб життя, свої постулати. В результаті, отримуючи відмову або наражаючись на грубість, вони перетворюють піст на війну з оточуючими людьми, забуваючи, що рухатися ж потрібно якраз у протилежному напрямку – прагнути до любові, терпіння, смирення. 

Піст – це не спорт, коли потрібно добігти до фінішу першим з останніх сил та отримати приз. 

Піст – справа суто особиста, як правило, неафішована і незаточена під швидкий і явний результат. Це свого роду накопичення духовних сил і навичок, наш духовний резерв маленьких досягнень. І головним з них буде відсутність претензій до оточуючих, Церкви, Бога. Звинувачення у своїх проблемах кого б то не було – вірна ознака того, що щось йде не так у духовному розвитку. 

Віруюча людина тверезо і спокійно, без надриву зізнається собі в усіх своїх промахах і проколах, в усіх проблемах, що відбуваються, знаходить свою провину або бачить волю Божу, намагається проаналізувати й змінити ситуацію, знову ж таки за рахунок зміни самої себе, а не інших. 

Час, відведений для посту, – можливість конструктивного самоаналізу і самооцінки. Піст – це зосередження на собі і своїх звичках, пристрастях. 

Якщо такий піст настане в нашому житті, якщо осуду ближніх в ньому не буде місця, то ми заслужимо Божого благословення, не порівнянного ні з якими земними нагородами.

КП в Украине

Читайте також