Как люди разного вероисповедания могут находить общий язык
Мохаммед и Самир. Фото: Facebook
На фото запечатлены два человека - слепой мусульманин Мохаммед и парализованный карлик христианин Самир. История жизни этих людей могла бы показаться притчей, если не была бы правдой.
Сегодня уже никто и не знает, как свела судьба потерявшего зрение мусульманина Мохаммеда и христианина Самира, который родился карликом и был разбил параличом. До нашего времени дошло лишь то, что оба они были сиротами и жили под одной крышей.
Каждое утро Мохаммед сажал за спину своего неходящего друга Самира, и они шли по улицам, чтобы как-то заработать и не пропасть в этом жестоком мире. Мохаммед и Самир были не просто друзьями, они были ногами и глазами друг для друга.
Говорят, когда умер карлик Самир, слепой мусульманин Мохаммед был настолько опечален смертью своего товарища, что через неделю от горя и сам ушёл в мир иной.
Эта история – наглядный пример того, как люди разной национальности, вероисповедания и возможностей могут находить общий язык и помогать друг другу.
«Нет никаких оправданий, чтобы не делать добрые дела», - в этом уверены слепой и безрукий, которые посадили более 10 000 деревьев. Вот уж точно - было бы желание!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади