Как люди разного вероисповедания могут находить общий язык
Мохаммед и Самир. Фото: Facebook
На фото запечатлены два человека - слепой мусульманин Мохаммед и парализованный карлик христианин Самир. История жизни этих людей могла бы показаться притчей, если не была бы правдой.
Сегодня уже никто и не знает, как свела судьба потерявшего зрение мусульманина Мохаммеда и христианина Самира, который родился карликом и был разбил параличом. До нашего времени дошло лишь то, что оба они были сиротами и жили под одной крышей.
Каждое утро Мохаммед сажал за спину своего неходящего друга Самира, и они шли по улицам, чтобы как-то заработать и не пропасть в этом жестоком мире. Мохаммед и Самир были не просто друзьями, они были ногами и глазами друг для друга.
Говорят, когда умер карлик Самир, слепой мусульманин Мохаммед был настолько опечален смертью своего товарища, что через неделю от горя и сам ушёл в мир иной.
Эта история – наглядный пример того, как люди разной национальности, вероисповедания и возможностей могут находить общий язык и помогать друг другу.
«Нет никаких оправданий, чтобы не делать добрые дела», - в этом уверены слепой и безрукий, которые посадили более 10 000 деревьев. Вот уж точно - было бы желание!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.