Релігійна і територіальна громада – дуже різні речі
В Украине продолжаются религиозные конфликты и захваты храмов. Фото: Укрінформ
У нас якось не звертають уваги, що релігійна громада і територіальна громада, це дуже різні речі.
Та якщо релігійна громада, на своїх зборах, винесе рішення відібрати у міста чи селища, якись ласий шматок, наприклад шкільний заклад, чи автобусний парк, це викликає здивування й навіть обурення. Та хто вони такі!?
Натомість так звані збори територіальних громад, а по факту завчасно звезених осіб, чомусь дозволяють собі, зазіхати на чуже майно, лупцювати віруючих, та врешті решт, у такий нахабний спосіб, відбирати споруди.
Але одного вони не розуміють. Все що має початок, все має і кінець.
І не завжди цей кінець, усім подобається.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.