У Вінницькій єпархії відсвяткують пам'ять Турковицької ікони Богородиці

У Вінницькій єпархії відзначать пам’ять Турковицької ікони Богородиці. Фото: Криворізька єпархія

15 липня 2019 року в Іоанно-Предтеченському храмі села Шевченко Літинського району відбудеться свято на честь Турковицької ікони Пресвятої Богородиці, повідомляє прес-служба Вінницької єпархії.

Літургію звершить архієпископ Вінницький і Барський Варсонофій.

Зустріч владики о 8.30.

Пам'ять Турковицької ікони Божої Матері Православна Церква відзначає 15 липня, в день свята Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Турковичі знаходяться неподалік від кордону України з Польщею.

За переказами, в місті Белз (Польща) в XIV столітті перебувала найбільша святиня – ікона Богоматері, написана святим євангелістом Лукою. Польський князь Владислав Огольский, їдучи до міста Ченстохова, забрав її з собою, незважаючи на прохання і обурення православних віруючих.

В дорозі, коли ікона знаходилася поблизу села Турковичі, сталося диво. Після зупинки шість пар коней не могли зрушити карету з іконою, від якої стало виходити сяйво. Однак князь Владислав, незважаючи на це, захотів скоріше відвезти ікону в Ченстохов.

Відразу після його від'їзду на місці, де стояла ікона, з'явилася інша ікона Божої Матері, яка плакала. Вона була в точності така ж, як та, яку вивіз князь Владислав. Місцеві жителі стали підносити свої молитви перед іконою і захотіли побудувати тут церкву. Наступного дня вранці місце це поросло ромашками, вказуючи, таким чином, величину дому Божого, а будівництво церкви супроводжувалося чудесними явищами.

На місці отримання чудотворної Турковицької ікони був заснований чоловічий Турковицький монастир, який був закритий уніатами у 1789 році. Обитель була відновлена як жіноча 5 грудня 1902. Існував також список чудотворної ікони, особливо шанований віруючим народом. Коли 2 липня 1906 р. в монастир прибув єпископ Люблінський і Холмський Євлогій, настоятелька Афанасія зустрічала його цим списком в срібній позолоченій ризі.

На початку Першої світової війни в 1914 році монастир разом з іконою був евакуйований в Москву, де знайшов притулок в Марфо-Маріїнській обителі. 13 жовтня 1915 року там був освячений домовий Єлизаветинський храм, де і перебувала ікона. У 1918 р. сестри були переведені в звільнений від братії Димитровский Борисоглібський монастир.

Сліди ікони були загублені. Повідомлялося, що в 1941 році її бачили в селі Кодня під Житомиром.

Читайте також