Томос не соответствует традициям Церкви
Митрополиты Кипрской Церкви разъяснили свою позицию по Украине
С одной стороны, запись дает понимание, что на кипрских владык, которые заняли яркую позицию по украинскому вопросу, оказывается огромное давление, создаются какие-то статьи, которые умышленно искажают их слова с целью их подставить: «злонамеренно написаны для посторонних целей, чтобы запятнать и подорвать нас и нашу роль в качестве епископов».
С другой стороны, они открыто говорят, что «предоставление томоса об автокефалии Церкви Украины должно было соответствовать правилам и традициям Церкви, и что церковный порядок является единственным, который может решить возникшую проблему и предотвратить риск раскола». Попросту говоря: они констатируют, что томос не соответствует этим правилам и традициям Церкви. И теперь только путем наведения порядка можно избежать возникновения раскола.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.