О волшебном зеркале, где человек себя видит в старости
В сети набирает популярности программа FaceApp. Фото: Facebook
Некий юноша, прекрасный собою, сын богатых и знатных родителей, нрав имел безрассудный и неистовый, и не помышлял о душе своей. То он носился на дорогих колесницах, распугивая городскую стражу, то пиршествовал с параситами и блудницами. Бог же, желающий всем спастись, устроил так, что друзья его, желая позабавиться, указали ему на волшебное зеркало, в котором человек видел себя в старости. Увидев себя седым, облысевшим, морщинистым, и угнетенным многими болезнями, юноша воскликнул - вот, всего я лишусь, где же искать мне сокровища, которое останется со мною? Встав, стремительно покинул он недопитое вино, и явства, и параситов, и блудниц, и не оглядываясь и не слушая окликов, удалился в монастырь. Прочие же, вертя зеркало так и эдак, ничего не понимали и дивились его поступку.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади