Сколько раз христианская вера спасала народ!
Крещение князя Владимира. Фото: Facebook
СЧАСТЬЕ
Из всех проповедей, которые я говорил в День Крещения Руси, эта самая короткая и, как мне кажется, важная сейчас для нас:
Вся история Руси – это незаживающая рана: распри, междоусобицы, более чем двухвековое иго, нашествия иноплеменных, предательства, войны, смуты, дворцовые интриги, самозванство, террористы, восстания, перевороты, революции, истребительные войны.
Что бы было с народом, государством, нацией, если бы не было Крещения Руси – этой спасительной соломинки, не дававшей окончательно утонуть стране?
Какое счастье, что князь Владимир сам принял христианство и дал возможность людям обрести истинную веру!
Сколько раз она спасала народ!
Знаю, что спасет его сейчас и в будущем!
Промыслом Божиим юный новгородский князь Владимир, родившийся под Псковом, получил под свое правление Киев – город, который, благодаря крещению князя Владимира, стал «матерью городов русских» («Повесть временных лет»).
С Днем Крещения Руси всех вас, друзья!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.