Зеленский делает верный шаг с точки зрения вечности
Патриарх Варфоломей. Фото: Facebook
Если действительно правы источники Правблога (а до сих пор им не доверять не было оснований), что на встрече в Стамбуле сорвалось подписание некоего документа, то у президента Зеленского могут оказаться в союзниках как минимум пара миллионов верующих УПЦ. При расстроенных паре процентов наци-ориентированных, для которых Зеленский и без этого будет врагом при любых обстоятельствах.
Фраза «Вселенський Патріарх укотре підтвердив підтримку територіальної цілісності та суверенітету України» из официального коммюнике, – это как «счастья, здоровья» во время большого застолья.
А вот «влада не повинна втручатися у церковні справи, я захищатиму незалежність церкви», да еще и в присутствии Варфоломея – это уже сигнал поинтересней. Сигнал о том, что президент Украины направляет религиозный вопрос в сугубо законное и правовое поле страны. Что, собственно, он и должен делать согласно конституции и что необходимо абсолютно каждому гражданину государства – равенство всех перед законом.
Если это так, то Зеленскому можно смело выразить благодарность и слова поддержки. Ведь он поступает верно не только с точки зрения закона и верховенства права. Он делает верный шаг с точки зрения вечности.
А это несравнимо важнее любых политических игрищ. Потому что на чаше весов не абстрактная геополитика, а совершенно конкретная Душа человека.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.