У центрі Стамбула стоїть в занедбаному стані Іллінський храм

Іллінський храм в Стамбулі. Фото: Face

Іллінський храм в Стамбулі. Фото: Face

Президент Зеленський відвідує Стамбул… У центрі Києва збудують нову мечеть на кошти Туреччини… А у центрі Стамбула стоїть в занедбаному стані Іллінський храм, колись збудований на пожертви українців… Так виглядає нині в Стамбулі храм Афонського подвір’я Іллінського скиту, заснованого великим українцем прп. Паїсієм Величковським. Тривалий час Іллінський скит іменувався «малоросійським», оскільки там переважно проживали вихідці з українських земель.

Іллінський храм при подвір’ї у Стамбулі збудував в ХІХ ст. уродженець Київської губернії прп. Гавриїл Афонський і Одеський чудотворець, ігумен Іллінського скиту. Після подій 1917 р. у приміщеннях Іллінського подвір’я у Стамбулі до початку 1920 р. розміщувалося кілька тисяч біженців, які втекли від більшовиків з України і Криму. У 1930 – 50-ті рр. тут настоятелем служив архімандрит Серафим (Палайда, 1895 - 1955), уродженець села Сулимів з під Жовкви на Львівщині. Нині храм не діє, закритий, в занедбаному й жалюгідному стані... (( Досліджуючи нашу вітчизняну афонську спадщину, з трудом мені вдалося попасти у цей храм і сфотографувати його зсередини.

На жаль, нині нікому немає жодного інтересу до цієї святині наших предків... ((( Хоча під час візиту Президента до Стамбула варто було б відвідати і це місце... Принаймні, корисно було б залучати фахівців у якості консультантів...

Читайте також

Біль як дар Божий

Цілком непривичний погляд на біль потрапив до доктора Пола Бренда.

Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…

Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.

Куди пливемо?

Трохи загальних думок про майбутнє Православ'я в Україні.

Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!

Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?

Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни

Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!

Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!

 Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!