Униаты привыкли претендовать на то, что им не принадлежит

Святослав Шевчук. Фото: Левый берег

Лидер униатов Святослав Шевчук продолжает удивлять степенью своей «приверженности» межрелигиозному согласию. Для этого согласия якобы нужно, чтобы его религиозную общину пустили совершать богослужения в Святой Софии Киевской, святыне Вселенского Православия. В качестве примера он приводит доступ христиан всех конфессий в Храм Гроба Господня в Иерусалиме. Только вот незадача: униатов, по нашей информации, отдельно служить в Храм Гроба Господня никто не пускает, только в тех в рамках, которые установлены для Римско-Католической Церкви. Так сказать, на условиях глубокой вторичности. Поэтому иностранный опыт как-то не очень в пользу униатов, за последние годы привыкших претендовать на то, что им не принадлежит.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.