«Духовенство» ПЦУ отпугнет представителей мирового Православия
В ПЦУ недовольны румыноговорящими прихожанами. Фото: Facebook
В ПЦУ додумались наехать на румыноязычных прихожан УПЦ!
Д - дипломатия!
С таким контингентом «духовенства» как в ПЦУ любые попытки получить признание со стороны Поместных Церквей обречены на провал.
Грубая, агрессивная, националистическая линия поведения ПЦУшников наверняка отпугнет даже самых лояльных Константинополю представителей мирового Православия.
Отдельно нужно отметить «старания» спикера «ПЦУ» Евстратия Зори. Чем больше он обвиняет зарубежных иерархов в продажности (а в свое время он обвинил в продажности патриарха Александрийского Феодора!) и работе на КГБ, тем больше там убеждаются в сектантской невменяемости раскольников.
Зоря думает, что своей агрессивной реакцией на критику он защищает ПЦУ. На самом деле он показывает себя сказочным ... «дипломатом», который не понимает какими дикими кажутся его убогие инсинуации в глазах Православных Церквей.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.