Притча: про дружбу, сніг і близьку зиму
Фото: wallpapers.99px.ru
Перший сусід рано вранці вийшов з лопатою розгрібати сніг перед будинком. Поки розчищав доріжку, сильно втомився і подивився, як там справи у сусіда. А у сусіда – акуратно втоптана доріжка.
Наступного ранку знову випав сніг. Перший сусід встав на півгодини раніше, взявся за роботу, дивиться – а у сусіда вже доріжка прокладена.
На третій день снігу намело по коліно. Встав іще раніше перший сусід, вийшов наводити порядок і просто вибився з сил... А у сусіда – доріжка знову рівна, пряма – просто чудо!
У той же день зустрілися вони на вулиці, поговорили про те, про се, тут перший сусід ненароком і питає:
– Послухай, сусід, а коли ти встигаєш сніг перед будинком прибирати?
Другий сусід здивувався спочатку, а потім засміявся:
– Так я його ніколи не прибираю, це до мене друзі ходять!
З книги «Квітник духовний»
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.