Почему церковные либералы не требуют либеральности к канонам от католиков?
Папа Франциск и патриарх Варфоломей. Фото: onalert.gr
Меня умиляют церковные либералы-экуменисты, которые обвиняют православных в излишней приверженности «канонам» и «догматам».
Подвох заключается в том, что они требуют уступок исключительно от православных. Мол, только православные не хотят объединения с католиками и держатся своих дремучих предрассудков.
Но этот же аргумент можно адресовать католикам – мол, чего вы держитесь за свой папистский атавизм?? Раз догматы и каноны – это что-то никчемное, ну так покажите пример «отсталым» православным – откажитесь от своих догматов – в первую очередь от догмате о папе.
Зуб даю, что католики скорее удавятся, чем откажутся от папизма.
Так с какого перепуга православные должны отказаться от своего учения о Церкви?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.