Темна сторона освіти: паразит чи образ Божий

Фото: proza.ru

У безлічі середніх, вищих, спеціальних, приватних і державних навчальних закладах розпочався новий навчальний рік і освітня тема новою, хоч і цілком очікуваною, хвилею накрила більшу частину населення нашої країни. І хоч питання освіти – питання цікаве і багатогранне, сьогодні мені хочеться підійти до нього з не дуже приємного боку.

Ознака хорошої освіти – вміння мислити нестандартно. При цьому під освітою я маю на увазі не дипломи, кваліфікації та вчені ступені, а те, що робить людину по-справжньому освіченою. Шаблонність нашого мислення робить нас заручниками соціальних умовностей. Все, починаючи від їжі і моди і закінчуючи життєвими цінностями і пріоритетами, обмежено рамками нав'язаного нам усередненого стандартизованого мислення. 

Все, що виходить за межі освітнього стандарту, вже нікого не цікавить.

Модератори товариства споживачів давно за нас вирішили, що нам одягати, до чого прагнути, що любити, чим жити, на що витрачати свої гроші і так далі. Вихід за червоні прапорці споживчої ідеології – перший крок на шляху до істинної свободи, дарованої нам Христом.

Вищим проявом цієї свободи є подвиг юродства, на який у наш час вже мало хто здатний. 

Отже, освіта, яку ми здобуваємо сьогодні, має під собою дві мети. Перша, для тих, хто її здобуває – забезпечити собі більш-менш комфортні умови існування в межах земного життя. І друга, для тих, хто створює освітні стандарти – штампування чергового гвинтика для задоволення потреб гедоністичної цивілізації.

Питання сенсу життя, кінцевих цілей людських доль давно перебувають за межами освітньої парадигми.

Професіонал – це той, хто здатний якісно виконувати замовлення роботодавця. Кінцевий результат освітнього процесу повинен бути виражений сумою цифр одержуваної матеріальної винагороди. Все, що виходить за межі освітнього стандарту, вже нікого не цікавить. Питання сенсу життя, кінцевих цілей людських доль давно перебувають за межами освітньої парадигми.

За великим рахунком, людина, паразитуючи на ресурсах нашої Планети, де живуть ще мільярди інших видів творінь Божих, експропріював для себе 99 відсотків її життєвих ресурсів, назвавши свою жадібність «технічним прогресом». Вершиною цього прогресу став військово-промисловий комплекс. Всі інші винаходи людства меркнуть в порівнянні з тим, як він швидко, якісно і масово навчився вбивати собі подібних.

При гострому бажанні, лише за допомогою натиснення однієї кнопки він може знищити всю планету з усіма тими, хто її населяє. Тому, що «людина – це звучить гордо».

Знань, здобутих у молодості, людині вже катастрофічно не вистачає.

Повертаючись до першої мети освітнього процесу як засобу забезпечення базових умов біологічного виживання, ми легко можемо переконатися в тому, що людина, незважаючи на архівисоку думку про себе, насправді – найнещасніша істота на Планеті. Вона єдина, хто створила свій власний штучний світ. І тепер для того, щоб у цьому світі вижити, їй доводиться все життя вчитися і працювати, тому що знань, отриманих у молодості, людині вже катастрофічно не вистачає.

Звідси концепція безперервної освіти. Ні кішкам, ні собакам, жодному з приматів для того, щоб досягти тієї ж мети, заради якої людина здобуває освіту, ніяких зусиль робити не потрібно. Вони і так пристосовані до життя. А навичок, отриманих в дитинстві, їм достатньо, щоб дожити до старості.

Я ні краплі не сумніваюся в тому, що вузький, важкодоступний вихід з цього рабства є тільки в лоні Православної Церкви, в її таїнствах, у Священному Переказі і традиції життя святих отців.

Втративши свій царський скіпетр, даний їй від Бога, культивуючи свої пристрасті у вигляді цивілізаційних досягнень, людина стала рабом самої себе. Я ні краплі не сумніваюся в тому, що вузький, важкодоступний вихід із цього рабства є тільки в лоні Православної Церкви, в її таїнствах, у Священному Переказі і традиції життя святих отців. Тільки в ній людина може відновити свою істинну, Богом даровану, гідність. Але й цей шлях за певних умов може ускладнитися схоластичним богослов'ям і механічним обрядовір'ям, які консервують духовну потенцію людини в вузьких рамках законництва й формальної обрядовості.

Тільки долаючи цей останній заслін гріха на шляху до справжньої свободи, відсікаючи свої пристрасті, знаходячи молитву, серцеву чистоту і мирний розподіл серця, ми знаходимо Шлях, Істину і Життя.

Читайте також