Головна умова будь-якого успіху
Фото:
Існує одне правило, яке неодмінно веде до успіху і гармонії: «Мені добре тоді, коли іншому добре». Можна сформулювати це правило ще так: «Возлюби ближнього твого, як самого себе» (Лк. 10:27). Може здатися абсурдним дане уявлення про успіх. Але це парадоксальна аксіома.
Роблячи добро іншим, прикрашаючи їх життя і допомагаючи, ми покращуємо своє життя, пом'якшуючи в першу чергу своє серце. Але ж саме серце відповідає за наші почуття. Якщо ми не працюємо над його вдосконаленням, всі наші досягнення безглузді. Серце не зможе відгукуватися на красу і добро, розділяти радість і біль, переживати падіння і злети.
Життя того, хто йде по головах, перетворюється в жах, людина притуплює спочатку всі свої рецептори, совість, а потім і зовсім перестає що–небудь відчувати. Вона діє на автоматі. У неї вже немає ні цілей, ні почуттів, ні друзів, ні ворогів.
Але саме такі люди багатьом здаються успішними. Так, вони можуть мати матеріальні блага, але хіба тільки матеріальна база говорить про успіх особистості? Звичайно, ні. Матеріальне є лише частиною уявлення про людський успіх, але він недосяжний без інших складових: внутрішньої гармонії та гармонії з оточуючим світом, самореалізації, дружби, любові, вірності принципам, подяки і благородства, постійного саморозвитку і наближення до ідеалів. Тільки в їх комплексі можливе досягнення справжнього успіху.
На початку усвідомленого життєвого шляху має бути неодмінно закладено золоте правило: «Мені не буде добре, якщо я зробив комусь погано, якщо не відгукнувся на прохання про допомогу, пройшов повз болю ближнього, позаздрив».
Цей незримий, але чітко діючий закон життя працює завжди і скрізь. І буде працювати в усі часи. Тому, якщо ви прагнете до успіху, візьміть на озброєння непорушний постулат – любити.
«Що може зрівнятися з любов'ю? Нічого. Це – корінь, джерело і мати всіх благ. Це – «чеснота, пов'язана із задоволенням і приносить одну безперервну радість щиро засвоївшим її »,– говорив святитель Іоанн Златоуст.
Хто любить ближнього, той висловлює свою любов до Бога, тому що Він його милосердя переносить на Самого Себе. А без Бога ніякої удачі ні в чому ніколи не буде.
Читайте також
Бог, Який біжить назустріч
Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.
Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки
4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.
Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським
Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?
Живе тіло чи мертва структура: Чому не можна вірити в Христа без Церкви
Розмова про те, чому Церква – це не будівля прокуратури, а реанімація, де тече кров.
Дзеркальний лабіринт праведності
Про те, як наші чесноти можуть стати стіною між нами і Богом і чому тріщина в серці важливіша за бездоганну репутацію.
Перший космонавт духа: як Антоній Великий перетворив пустелю на мегаполіс
20 років у кам'яному мішку. Історія святого, який перестав боятися.