Головна умова будь-якого успіху
Фото:
Існує одне правило, яке неодмінно веде до успіху і гармонії: «Мені добре тоді, коли іншому добре». Можна сформулювати це правило ще так: «Возлюби ближнього твого, як самого себе» (Лк. 10:27). Може здатися абсурдним дане уявлення про успіх. Але це парадоксальна аксіома.
Роблячи добро іншим, прикрашаючи їх життя і допомагаючи, ми покращуємо своє життя, пом'якшуючи в першу чергу своє серце. Але ж саме серце відповідає за наші почуття. Якщо ми не працюємо над його вдосконаленням, всі наші досягнення безглузді. Серце не зможе відгукуватися на красу і добро, розділяти радість і біль, переживати падіння і злети.
Життя того, хто йде по головах, перетворюється в жах, людина притуплює спочатку всі свої рецептори, совість, а потім і зовсім перестає що–небудь відчувати. Вона діє на автоматі. У неї вже немає ні цілей, ні почуттів, ні друзів, ні ворогів.
Але саме такі люди багатьом здаються успішними. Так, вони можуть мати матеріальні блага, але хіба тільки матеріальна база говорить про успіх особистості? Звичайно, ні. Матеріальне є лише частиною уявлення про людський успіх, але він недосяжний без інших складових: внутрішньої гармонії та гармонії з оточуючим світом, самореалізації, дружби, любові, вірності принципам, подяки і благородства, постійного саморозвитку і наближення до ідеалів. Тільки в їх комплексі можливе досягнення справжнього успіху.
На початку усвідомленого життєвого шляху має бути неодмінно закладено золоте правило: «Мені не буде добре, якщо я зробив комусь погано, якщо не відгукнувся на прохання про допомогу, пройшов повз болю ближнього, позаздрив».
Цей незримий, але чітко діючий закон життя працює завжди і скрізь. І буде працювати в усі часи. Тому, якщо ви прагнете до успіху, візьміть на озброєння непорушний постулат – любити.
«Що може зрівнятися з любов'ю? Нічого. Це – корінь, джерело і мати всіх благ. Це – «чеснота, пов'язана із задоволенням і приносить одну безперервну радість щиро засвоївшим її »,– говорив святитель Іоанн Златоуст.
Хто любить ближнього, той висловлює свою любов до Бога, тому що Він його милосердя переносить на Самого Себе. А без Бога ніякої удачі ні в чому ніколи не буде.
Читайте також
Громила, який став адептом любові до ворогів
Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.
Полуденний біс – давня назва апатії та туги
Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.
Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь
Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.