О тошнотворных открытках к церковным праздникам

Открытка ко дню памяти мучениц Веры, Надежды, Любви и матери их Софии. Фото: Facebook

ТОШНОТВОРНЫЕ ПОЗДРАВЛЕНИЯ
Среди моих подписчиков есть люди с ярко выраженной патологией православного мышления… Праздник мучениц Веры, Надежды, Любви и матери их Софии. С раннего утра и до вечера мой телефон и компьютер «блюмкает» оповещая, что пришли открыточки со стразиками. Читать содержание на стразиках тошно: «Добра и успеха»!, «Защиты от бед»! Стилизованные кукольно-слащавые изображение мучениц. Цветочки, гламурные ангелочки!

Друзья, вы или свои мозги включите, или меня из своих гламурных рассылок удалите. Хочется спросить вас: вы вообще читали, о чем это событие? Вы можете представить свои чувства, когда на ваших глазах ваших детей, которым 12, 10, и 9 дет превращают в кровавое месиво. Когда их режут на части, жарят заживо, когда они мучительно и страшно умирают. А вас при этом никто не трогает!!! Вы смотрите на это и… укрепляете их в том, чтобы они смогли все это претерпеть и не отречься от Бога.
Возвратясь домой с тремя окровавленными грудами изуродованного мяса, которые когда-то были вашими детьми, вы бы мне прислали подобного рода открытки? Вы бы стали фотографии своих убитых детей рассылать с пожеланиями удачи и успеха? У меня вопрос – у вас дефицит мыслительных способностей или сердечных чувств?

Мать этих детей святая София похоронила своих детей и умерла там же, на могиле, рядом с ними. Сердце не выдержало, душа взорвалась.

Память этих мучениц дана нам для того, чтобы вспомнив их жизнь, мы устыдились собственного малодушия. Для того, чтобы укрепить нас в добродетелях веры, надежды и любви, приобретя в них мудрость. Память этих мучениц дана нам для укрепления в вере, а не для расслабления чувств.
P.S. Все это касается и других церковных праздников. Мне больно смотреть на эту гнилую безвкусицу, пошлость и кощунство над верой.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.