Утверждение «первенства» Константинополя нужно для сдачи Православия Риму
Папа римский и патриарх Варфоломей. Фото: Правмир
Варфоломей стремится к «восстановлению» единства с католиками за счет полного уничтожения православного учения о соборности. Главный «богослов» Фанара – Иоанн Зизиулас уже давно подготовил лживую софистическую схему, в которой соборность «выворачивается наизнанку» и превращается в свою противоположность – подчинение одному центру.
Я уже много раз писал, что утверждение «первенства» Константинополя нужно только как промежуточный этап на пути сдачи Православия Риму. Чтобы утвердить в сознании православных идею, что первенство в Церкви это нечто необходимое.
К сожалению, я обнаружил, что достаточно часто встречаются православные, которые фанатично поддерживают папистские идеи. Само собой, среди них – представители ПЦУ.
Они бы хоть сейчас объединились с униатами и признали власть папы римского. Религиозные постулаты для них – пустой звук. И мы видим, как они перешли от теории к практике и собираются слиться с греко-католиками в экуменическом экстазе.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.