Вийшла у світ книга «Зворотний бік Томосу»

Лицьова частина книги «Зворотний бік Томосу, мої зустрічі зі справжніми християнами». Фото: СПЖ

Письменник, публіцист і один з провідних авторів СПЖ Андрій Власов випустив книгу «Зворотний бік Томосу, мої зустрічі зі справжніми християнами».

Як живуть прихожани УПЦ в селах, де прихильники ПЦУ разом з владою відібрали у них храми, чому раніше згуртовані і дружні села після Томосу наповнилися злістю і ненавистю, де брат не розмовляє з братом, а сусід з сусідом, і, головне, – чому в цих складних умовах віруючі намагаються зберігати внутрішній мир і відповідати добром на зло, – про це нова книга.

«Багато років, вивчаючи церковну історію перших трьох століть, я хотів зрозуміти, усвідомити, уявити собі, як жили перші християни. Як вони жили, з ким спілкувалися, як ростили дітей? Як намагалися подолати нерозуміння (в кращому випадку) або ненависть своїх сусідів і одноплемінників, а часом і рідних? Як вони зуміли зберегти свою віру? Заради чого готові були переносити страждання і приниження? Як вони долали страх за життя своїх близьких і особливо дітей? Що вони відчували? Як ставилися до своїх гонителів? Відповіді на ці питання неможливо почерпнути ні з історичних свідчень, ні з житій святих. Адже більшість цих людей не були святими, в нашому сьогоднішньому розумінні цього слова, вони були простими людьми. Так як же все-таки вони жили?

І ось у вересні 2019 року я трохи зіткнувся з життям переслідуваних християн. У складі знімальної групи СПЖ я побував в семи громадах Української Православної Церкви в Рівненській області. Ці громади були позбавлені своїх храмів розкольниками з так званої Православної церкви України. Вірні з цих громад зазнали побої, позбавлення майна і житла. Вони живуть в атмосфері ненависті, їм погрожують фізичною розправою, в тому числі дітям. Їх ображають і принижують. Під загрозою звільнення з роботи або позбавлення інших джерел існування їх намагаються змусити відректися від Церкви Христової і перейти в ПЦУ. Але вони не відрікаються, вони зберігають вірність своїй Церкві. Без ненависті до своїх гонителів, без бажання помститися або якось поквитатися за свої страждання. Вони живуть і служать Богу. У приватних будинках, покинутих магазинах або просто під нашвидкоруч спорудженим навісом. Але життя цих громад триває. Життя у Христі.

Про це життя вони розповідають самі...».

Книгу можно скачати за посиланням.

Читайте також