Так лукаві ті греки чи ні?
Фрагмент комюніке Собора Елладської Церкви. Фото: Ромфея
В принципі, якщо відсторонитись від емоцій і подивитись на ситуацію далеко-далеко збоку, - вимальовується приблизно наступна картина.
По-перше, яке саме рішення прийняла сьогодні Елладська Церква з приводу українського церковного питання? Якщо перекладати усі наявні заяви та комюніке дослівно, виходить щось таке: "Ми вирішили, що будемо продовжувати вирішувати". В клаптикові документу, який прикріплено до цього допису пише наступне: "У цьому дусі рекомендую визнання нашою Церквою автокефалії Православної Церкви незалежної республіки України". Підпис - Ієронімос. Рекомендація визнати - це не визнання.
Однак, по-друге, митрополит Яннинський Максим, виступаючи перед ЗМІ, відмітив: "Ми вирішили, що архієпископ має право поминати (Епіфанія, - авт.), отже він буде це робити". Тобто, вірогідно, що під час найближчого Богослужіння, архієпископ всієї Еллади таки згадає на Великому Вході Епіфанія Думенка. Якщо так трапиться, виникає наступне запитання - як на це реагувати? Розривати євхаристичне спілкування? З ким саме? З усією Елладською Церквою чи тільки з тими архієреями ЕПЦ, які поминатимуть очільника ПЦУ? З усією ЕПЦ не розірвеш, бо ЕПЦ офіційно так нікого і не визнала.
По-третє, на сторінці глави ПЦУ у Фейсбуці було опубліковано листа, в якому він висловлює впевненість:"...що в недалекому майбутньому матиму радість відвідати близькі моєму серцю Афіни та особисто передати наші почуття любові й поваги Блаженнійшому Архієпископу Ієроніму". Тобто, якби визнання ПЦУ греками було повноцінним, то Епіфаній зі свитою вже би служили подячний молебень в Афінах і готувались до недільної Літургії з предстоятелем ЕПЦ.
Ну і останнє. Так! Греки таки лукаві. Тільки от на чию користь зіграє це лукавство цього разу, стане зрозуміло найближчим часом.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.