Так лукаві ті греки чи ні?
Фрагмент комюніке Собора Елладської Церкви. Фото: Ромфея
В принципі, якщо відсторонитись від емоцій і подивитись на ситуацію далеко-далеко збоку, - вимальовується приблизно наступна картина.
По-перше, яке саме рішення прийняла сьогодні Елладська Церква з приводу українського церковного питання? Якщо перекладати усі наявні заяви та комюніке дослівно, виходить щось таке: "Ми вирішили, що будемо продовжувати вирішувати". В клаптикові документу, який прикріплено до цього допису пише наступне: "У цьому дусі рекомендую визнання нашою Церквою автокефалії Православної Церкви незалежної республіки України". Підпис - Ієронімос. Рекомендація визнати - це не визнання.
Однак, по-друге, митрополит Яннинський Максим, виступаючи перед ЗМІ, відмітив: "Ми вирішили, що архієпископ має право поминати (Епіфанія, - авт.), отже він буде це робити". Тобто, вірогідно, що під час найближчого Богослужіння, архієпископ всієї Еллади таки згадає на Великому Вході Епіфанія Думенка. Якщо так трапиться, виникає наступне запитання - як на це реагувати? Розривати євхаристичне спілкування? З ким саме? З усією Елладською Церквою чи тільки з тими архієреями ЕПЦ, які поминатимуть очільника ПЦУ? З усією ЕПЦ не розірвеш, бо ЕПЦ офіційно так нікого і не визнала.
По-третє, на сторінці глави ПЦУ у Фейсбуці було опубліковано листа, в якому він висловлює впевненість:"...що в недалекому майбутньому матиму радість відвідати близькі моєму серцю Афіни та особисто передати наші почуття любові й поваги Блаженнійшому Архієпископу Ієроніму". Тобто, якби визнання ПЦУ греками було повноцінним, то Епіфаній зі свитою вже би служили подячний молебень в Афінах і готувались до недільної Літургії з предстоятелем ЕПЦ.
Ну і останнє. Так! Греки таки лукаві. Тільки от на чию користь зіграє це лукавство цього разу, стане зрозуміло найближчим часом.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.