Наша задача не спасать Церковь, а спасаться в Церкви
Врата ада не одолеют Церковь. Фото: facebook
Аааа! Что делать? Греки признали? Такое часто слышится из фейсбучных постов. А ничего не надо делать, надо спасать свою душу, пребывая в Церкви. Ничего нового и необычного не случилось. Врата ада часто колебали Церковь, патриархи и архиереи уклонялись в ереси и расколы, цари и владыки пытались создавать карманные религиозные организации, но все это заканчивались. Во времена арианской смуты в Константинополе не было ни одного православного храма, только великий Григорий молился в своем Анастасисе, во времена монофелитства один монах противостоял имперско-церковной машине, за что ему урезали язык и правую руку. Но врата ада бессильны, а наша задача не спасать Церковь, а спасаться в Церкви, которая, как двадцать, так и тысячу лет назад дарит нам драгоценнийшие Тело и Кровь.
Читайте також
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.