Митрополит Антоній Сурожський: про вірність Церкві
Митрополит Антоній Сурожський. Фото: pravmir.ru
Ось у мене запитують, чому я належу до Патріаршої Церкви, і чому я її вибрав, коли мені було ще 17 років, в 1931-му році? З двох причин.
По-перше, тому що мене навчили, що від Церкви можна відійти тільки, якщо вона проповідує єресь. Руська Церква єресі не проповідувала ніколи.
А друге – це те, що коли Церква, якій ти належиш, перебуває в полоні, коли вона в положенні мучеництва, коли вона в гоніннях, то тоді треба їй належати. Якщо можна, бути її вільним голосом. А якщо у тебе немає голосу, за віком, за обставинами, або якщо ти не знаєш достатньо – бути вірним їй.
Якщо потрібно – щоб тебе ганили за неї. Хоча б в малому взяти участь в її видимій ганьбі.
Читайте також
Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші
Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.
Жінка, яка перемогла гріх
Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.
Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму
Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».
Покаяння царя і червоний плащ Урії
Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.
Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії
Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.
Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту
Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.