Митрополит Антоній Сурожський: про вірність Церкві
Митрополит Антоній Сурожський. Фото: pravmir.ru
Ось у мене запитують, чому я належу до Патріаршої Церкви, і чому я її вибрав, коли мені було ще 17 років, в 1931-му році? З двох причин.
По-перше, тому що мене навчили, що від Церкви можна відійти тільки, якщо вона проповідує єресь. Руська Церква єресі не проповідувала ніколи.
А друге – це те, що коли Церква, якій ти належиш, перебуває в полоні, коли вона в положенні мучеництва, коли вона в гоніннях, то тоді треба їй належати. Якщо можна, бути її вільним голосом. А якщо у тебе немає голосу, за віком, за обставинами, або якщо ти не знаєш достатньо – бути вірним їй.
Якщо потрібно – щоб тебе ганили за неї. Хоча б в малому взяти участь в її видимій ганьбі.
Читайте також
Смартфон замість ранкової молитви
Літній піст часто називають тягарем під час відпусток. Духівник Дарницького благочиння м. Києва протоієрей Феодор Русан розповідає про подолання екранної залежності.
Про страх, який називають ощадливістю
Корінь нашої скупості – у страху перед завтрашнім днем. Але стиснутий кулак із заощадженими купюрами не робить нас захищенішими.
Громила, який став адептом любові до ворогів
Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.
Полуденний біс – давня назва апатії та туги
Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.