Вятровича нет, но дело его продолжает жить?
28 октября День освобождения Украины
Через 10 дней, 28 октября, 75 лет Освобождения Украины от нацистов (укр. «День визволення України від фашистських загарбників») - национальный!! праздник, посвященный изгнанию войск нацистской фашистской Германии с территории Украины войсками Красной Армии в 1944 году.
Кабинет Министров должен разработать программу мероприятий, утвердить ее и принять.
Напомнить ему об этом должен Институт Национальной Памяти, саботирующий этот процесс.
В этот же день Святая Православная Церковь празднует икону Божией Матери, именуемой «Спорительница хлебов»! Связь видите? Всесоюзная житница была освобождена в день удивительной иконы Богородицы!
Мне кажется, надо напомнить об этом Институту Национальной Памяти. Или Вятровича уже нет, а дело его продолжает жить?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.