Афонський старець Гавриїл: дві головні складові спасіння

Афонський старець Гавриїл Карейський. Фото: СПЖ

Я розповім вам один цікавий випадок.

Один подвижник 40 років сидів у печері і повторював одну молитву: «Ти, Господи, яко Бог, аз же – грішна людина. Помилуй мене!» Він творив одну тільки цю молитву. І Бог його врятував.

Інші подвижники придумували в молитві різні подвиги, кожен знаходив те, що йому ближче. Кожній людині треба знайти свій шлях до молитви, до Бога. Преподобний Серафим Саровський тому і сказав: «Якщо тобі молитва більше приносить благодаті – твори молитву. Якщо ж читання або інші які чесноти, то в них подвизайся».

Я хочу сказати, що корифей в основі укладу чернечого життя – це Ісаак Сирін. Він є основою. Всі отці його шанували і на ньому грунтувалися. У преподобного Паїсія Святогорця Ісаак Сирін був улюбленою книгою. У старця Тихона (Голенкова) й у інших. І ніхто з отців не був настільки в дусі, щоб зважитися написати такі речі, які написав преподобний Ісаак Сирін.

Якщо ми говоримо, що це богодухновенна книга, то вона завжди, для всіх часів актуальна. Святий патріарх Фотій говорив, що все, що написано святими отцями, має ту ж богонатхненність, що Святе Письмо. І тому ми повинні дотримуватися всіх настанов святих отців, не дивлячись на тимчасові відмінності. Тому я наводжу цитати з Нового Завіту і з творінь святих отців з однаковою впевненістю в істинності цих слів.

Але, звернімося до святого Ісаака. Ось що він говорить про спасіння. «Якщо хочеш спастися, то тримай дві речі: віру і смиренність». Ще раз підкреслю – віру і смирення! І це головний напрямок, в якому нам потрібно рухатися.

За матеріалами Інформаційного порталу Святої Гори Афон

Читайте також

Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома

​Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.

Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю

Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.

Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося

Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.

Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей

Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.

Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо

Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.

Справжня Пасха: від біології до духу і народження особистості

​Чому радість Воскресіння згасає в буднях? Роздуми про те, як пережити катастрофу ветхого «я» і зробити Пасху особистою перемогою.