Що Православна Церква думає про Хелловін

Керуючий справами Української Православної Церкви Митрополит Антоній (Паканич). Фото: church.ua

Людина пізнається у справах, а свято – за духом. Якщо свято приносить радість і мир, а традиції, пов'язані з ним, – добро і тепло в серця людей, то це вірна ознака правильності та потрібності. В іншому випадку – це не що інше, як тільки яскравий перформанс, і святом подібний маскарад ніяк не назвеш, це лжесвято. 

Саме така ситуація виникла з Хелловіном, що прийшов в наше життя: сумнівною історією з недобрими персонажами, що не несе ні сенсу, ні радості, що популяризує злих духів. Основними темами Хелловіну є нечиста сила, смерть, окультизм і монстри. Язичництво в чистому вигляді. 

Але люди безуспішно намагаються знайти «вищий» сенс у Хелловіні і навіть приписують йому навколохристиянські мотиви. Насправді ж багато попалися на вудку ділків, що ввели моду на хелловінську атрибутику й заробляють на цьому гроші. 

Головна мета будь-якого християнського свята – звістка про Христа. Якщо благої вісті немає, то до християнських традицій воно не має ніякого відношення. 

А з подібними лжесвятами треба бути гранично обережними. Загравання зі злими духами ні до чого доброго не приведе. Це вкрай небезпечно для духовного життя. Втім, як і участь у будь-яких язичницьких гуляннях: на Івана Купала та інше. 

Духовне падіння може бути спочатку й непомітним, подумаєш, трохи відволікся. Але невелике відволікання від основної дороги може призвести до фатальних наслідків: втрати головного орієнтира і сходження з вірного шляху. За цим підуть блукання в темряві. І вони можуть стати нескінченними, на все життя. Темні сили не відпускають просто так людину, тримають її за всі гачки. 

Тому так важливо триматися істини навіть в, здавалось би, дрібницях і не сходити з вірної дороги з жодного приводу.

КП в Україні

Читайте також

Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?

​На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.

Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома

​Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.

Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю

Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.

Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося

Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.

Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей

Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.

Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо

Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.