Що Православна Церква думає про Хелловін

Керуючий справами Української Православної Церкви Митрополит Антоній (Паканич). Фото: church.ua

Керуючий справами Української Православної Церкви Митрополит Антоній (Паканич). Фото: church.ua

Людина пізнається у справах, а свято – за духом. Якщо свято приносить радість і мир, а традиції, пов'язані з ним, – добро і тепло в серця людей, то це вірна ознака правильності та потрібності. В іншому випадку – це не що інше, як тільки яскравий перформанс, і святом подібний маскарад ніяк не назвеш, це лжесвято. 

Саме така ситуація виникла з Хелловіном, що прийшов в наше життя: сумнівною історією з недобрими персонажами, що не несе ні сенсу, ні радості, що популяризує злих духів. Основними темами Хелловіну є нечиста сила, смерть, окультизм і монстри. Язичництво в чистому вигляді. 

Але люди безуспішно намагаються знайти «вищий» сенс у Хелловіні і навіть приписують йому навколохристиянські мотиви. Насправді ж багато попалися на вудку ділків, що ввели моду на хелловінську атрибутику й заробляють на цьому гроші. 

Головна мета будь-якого християнського свята – звістка про Христа. Якщо благої вісті немає, то до християнських традицій воно не має ніякого відношення. 

А з подібними лжесвятами треба бути гранично обережними. Загравання зі злими духами ні до чого доброго не приведе. Це вкрай небезпечно для духовного життя. Втім, як і участь у будь-яких язичницьких гуляннях: на Івана Купала та інше. 

Духовне падіння може бути спочатку й непомітним, подумаєш, трохи відволікся. Але невелике відволікання від основної дороги може призвести до фатальних наслідків: втрати головного орієнтира і сходження з вірного шляху. За цим підуть блукання в темряві. І вони можуть стати нескінченними, на все життя. Темні сили не відпускають просто так людину, тримають її за всі гачки. 

Тому так важливо триматися істини навіть в, здавалось би, дрібницях і не сходити з вірної дороги з жодного приводу.

КП в Україні

Віра – не шашка для видовищного бою

Суперечки про віру в соцмережах дедалі частіше схожі на бої без правил. Запитуємо святого, який шістнадцять століть тому знав, як говорити з тими, кому потрібен лише бійцівський полігон.

Митрополит, який воював пером

Святителя Кипріана Київського грабували, виганяли й не пускали на кафедру. Він відповідав листами, книгами й канонами, а перед смертю пробачив усіх.

Самотність під одним дахом

Подружжя може роками ділити побут, ростити дітей і справно ходити до храму, залишаючись чужими одне одному. 

​Хрест – найкраще зцілення людської душі

Емоційне виснаження і тривога стали нормою життя. Давня християнська традиція пропонує несподіваний вихід – прийняття власного хреста.

Пророк Єлисей і загадка вефільських ведмедиць

​Історія про пророка Єлисея і двох ведмедиць здається найсуворішою в Біблії. Але насправді в ній є глибокий богословський сенс.

Чому Бог мовчить у дні випробувань?

Місяцями просячи про здоров'я та спасіння близької людини, ми чуємо від Творця лише болісне мовчання. Як витримати це довге очікування відповіді?