Що Православна Церква думає про Хелловін

Керуючий справами Української Православної Церкви Митрополит Антоній (Паканич). Фото: church.ua
Людина пізнається у справах, а свято – за духом. Якщо свято приносить радість і мир, а традиції, пов'язані з ним, – добро і тепло в серця людей, то це вірна ознака правильності та потрібності. В іншому випадку – це не що інше, як тільки яскравий перформанс, і святом подібний маскарад ніяк не назвеш, це лжесвято.
Саме така ситуація виникла з Хелловіном, що прийшов в наше життя: сумнівною історією з недобрими персонажами, що не несе ні сенсу, ні радості, що популяризує злих духів. Основними темами Хелловіну є нечиста сила, смерть, окультизм і монстри. Язичництво в чистому вигляді.
Але люди безуспішно намагаються знайти «вищий» сенс у Хелловіні і навіть приписують йому навколохристиянські мотиви. Насправді ж багато попалися на вудку ділків, що ввели моду на хелловінську атрибутику й заробляють на цьому гроші.
Головна мета будь-якого християнського свята – звістка про Христа. Якщо благої вісті немає, то до християнських традицій воно не має ніякого відношення.
А з подібними лжесвятами треба бути гранично обережними. Загравання зі злими духами ні до чого доброго не приведе. Це вкрай небезпечно для духовного життя. Втім, як і участь у будь-яких язичницьких гуляннях: на Івана Купала та інше.
Духовне падіння може бути спочатку й непомітним, подумаєш, трохи відволікся. Але невелике відволікання від основної дороги може призвести до фатальних наслідків: втрати головного орієнтира і сходження з вірного шляху. За цим підуть блукання в темряві. І вони можуть стати нескінченними, на все життя. Темні сили не відпускають просто так людину, тримають її за всі гачки.
Тому так важливо триматися істини навіть в, здавалось би, дрібницях і не сходити з вірної дороги з жодного приводу.
Читайте також
Записки на проскомидію замість любовних обіймів
На кожному вінчанні хор оспівує мучеників. Для родин, яких розлучила війна, ці слова звучать по-особливому.
Чесний атеїзм проти духовної фальші
70-річчя Нобелівської премії Альбера Камю нагадує про гранично чесний виклик християнству. Чесний невіруючий повертає богослов'я до таємниці Хреста.
Долина біди та ворота надії
Один воїн закопав під своїм наметом дорогий плащ і трохи золота. Через це весь Ізраїль програв битву. Чому чужий гріх став спільним лихом?
Від приворотів до єпископської кафедри
Найкращий маг Антіохії тричі посилав бісів проти скромної християнки й тричі зазнавав поразки. Навернув його до істини сам біс.
Плачуча Цариця у Влахернах
У ніч Покрову чудо у Влахернському храмі бачили лише двоє. Усі інші молилися і нічого не бачили. Але благодать дісталася й їм.
Смертоносна спіраль людської ненависті
Трагедія Громадянської війни в Лівані. Наочний механізм того, як дегуманізація і страх перетворюють людину на здичавілу істоту.