Челентано плакав не дарма. Осінні роздуми про дивне «свято»

Фото: sputnik.by

Осіння ясність і зрілість спонукають душу замислюватися про саму себе і про свою власну зрілість. Душа в соку благодаті – ознака святості, гарбуз на голові – ознака гнилі.

Не такий простий стан справ з цим Хеллоуіном. Скільки б ми не говорили про якусь дивну і дуже далеку від нас скандинавську міфологію, скільки б не вчили про згубність, чужість, шкідливість для душі цього сатанинського балу – людям подобається. Якщо Хеллоуїн прижився і пустив коріння в нашому середовищі, значить в нашому грунті є те, що дало йому таку можливість. Те, що лежить в самій основі цього свята, набагато глибше і небезпечніше того, що декларується на поверхні. Адже ніхто ж серйозно не заморочується ні з міфологією, ні з якоюсь там містечковою традицією далеких північних народів. Це нікому не цікаво.

Тягне до всього цього маскараду синтез страху і крові, рясно припорошений окультною містикою і пекельними персонажами. Приваблива сила пекла – ось те, що гіпнотично тягне душу до Хеллоуіну. Глибинний страх пекла і смерті живе в кожній душі, незалежно від того, вірить вона в Бога чи ні. Людина хоче зробити цьому страху виклик, вбратися в те, що викликає в ньому німий жах відчаю. Вона сподівається перетворити свій страх в сміх і довести собі та іншим, що пекла не існує. Але при цьому, десь далеко в глибині душі, людина розуміє, що він існує, ще як існує!

Що змушує людину отримувати задоволення від того, що інший страждає?

Тоді люди намагаються перейти на сторону пекла, стати його частиною, щоб він прийняв їх за своїх. Це, звичайно, вкрай нерозумно. Але страшно, насправді, інше. У більшості людей пекло вже заповнило собою більшу частину їх особистості.

Колись в дитинстві я подивився дорослий фільм «Приборкання норовливого» з Андріано Челентано в головній ролі. Після перегляду у мене виникло питання: «Чому люди сміються над чужим болем?» Я думаю, всі пам'ятають той момент фільму, коли головний герой лив сльози над тими епізодами кінокомедії, над якими інші сміялися. Я подумав тоді: «А справді, чому в фільмах трагічні епізоди викликають комічний сміх?» Рух кіноартиста, падіння, удар, передбачуваний біль – і регіт глядачів ?! Ви скажете «це ж вигадка, це неправда, всі це розуміють і тому сміються». Я скажу – ні.

Всі наші шкільні розіграші були пов'язані з тим, що всім було смішно від того, що комусь боляче або неприємно. Який механізм роботи мозку викликає у людини сміх в цей момент? Що змушує її отримувати задоволення від того, що інший страждає?

Що б з цього приводу не писали психологи, я знаю точно – це сміх пекла, який вже живе в нашій душі. Він же викликає зловтіху, бажання зла. Мультфільм «Том і Джеррі» серійно виховує і закріплює пекельні властивості жорстокості в наших дітях, які, ставши дорослими, будуть вже не по-дитячому повторювати з іншими людьми те, що вони сприйняли, як модель поведінки, в цьому мультсеріалі.

Від того, що погано пахне, людині зі здоровою психікою властиво йти.

Що робить популярними фільми жахів або бойовики, більшу частину яких складають сцени вбивства і насильства? Чому найбільше людина ласа на інформацію, яка несе в собі негатив? На липкості наших душ до негативу побудований весь новинний ряд ЗМІ та різних телевізійних шоу. Це говорить про те, що велика частина людства ментально вже знаходиться в пеклі, яке живе в глибинах їх підсвідомих бажань.

Людина, яка виховала в собі справжню культуру істинної краси, у якої є до неї смак, хто відчув її солодкість, ні за що не дивитиметься кровожерливий серіал, не слухатиме який-небудь треш-метал і ніколи не одягне на себе хеллоуінський костюм. Просто тому, що людині від цього буде гидко і противно. Це все у неї викликає нормальний блювотний рефлекс, як і будь-який сморід. Від того, що погано пахне, людині зі здоровою психікою властиво йти. А ось якщо ця мерзота тягне, і вона шукає цей сморід, то тут вже явна патологія. І, судячи за масштабами явища, це ще й епідемія.

Вчителі, які навчалися у радянських вузах, викладали ще в радянських школах і лаяли дітей за те, що ті прийшли на лінійку в пом'ятому піонерському галстуку, зараз активно підтримують практику носіння дітьми костюмів садистів і вовкулаків в дні «веселого» шкільного свята Хеллоуін. А деякі і самі одягаються відповідним чином.

Хеллоуін – маркер готовності людей до зла.

Якби хтось мені сказав, що ті ж вчителі, які мене змушували в школі вчити напам'ять «моральний кодекс будівника комунізму», колись будуть йти в школу в костюмах відьмочок, я б подумав, що, напевно, це буде незадовго до кінця світу. І думаю, що не помилився б. Виходить, що всі ті високі гуманістичні ідеали, на яких їх виховувала партія і комсомол, нічого не варті. Змінилася среда, змінилося і мислення. Крім віри в Бога і життя за заповідями, у людини немає іншого стрижня, який би дав їй можливість встояти перед епідемією масового божевілля.

Хеллоуін, насправді, це маркер готовності людей до зла. Він показує, що в душах шанувальників цього шабашу є те, що потрібно пеклу для реалізації своїх планів на землі. І, як ми бачимо, шанувальників Люцифера в нашій країні стає з кожним роком все більше і більше.

Читайте також