Фанар по всему миру возвращает в Церковь всю извергнутую ею грязь?
Патриарх Варфоломей принимает запрещенных в служении священииков под свою юрисдикцию. Фото: РИА
Попалось на глаза объявление недавно зарегистрированной новой Церкви Константинопольского патриархата в Латвии: «Латвийская Православная Автономная Церковь (вне Московского Патриархата) принимает к себе на службу «безработных» и отлучённых Московской Патриархией священнослужителей.
Латвийская Православная Автономная Церковь (вне МП) возглавляемая архиепископом Виктором Даугавпилсским и Латвийским , с духовным центром в Даугавпилсе. За богослужением поминается Патриарх Вселенский , Архиепископ Константинопольский и Нового Рима».
Что тут сказать. Не хочется использовать нелицеприятные слова и выражения, но похоже, что Фанар становится местом, куда как в канализацию, стекается все самое грязное и зловонное.
Не секрет, что Киевский патриархат, особенно вначале его существования, был местом, куда стекались те, кого за различные преступления запрещали в служении в Украинской Православной Церкви: пьяницы, воры, развратники, еретики и т.д.
Как мы знаем, Фанар всех этих людей без всякого покаяния легализовал в качестве канонических священников.
Теперь вот аналогичная ситуация повторяется в Латвии. Каких своих клириков Московский Патриархат отлучал (очевидно, имеется ввиду, запрещал в служении) в Латвии? Думается, не горячих латвийских патриотов. Наверняка таких же преступников, которых запрещали в Украине, да таковые есть и в любой Поместной Церкви.
И вот, весь этот мусор, отсеянный канонической Церковью, заботливо подобран Фанаром и снова введен в Церковь Христову? Так выходит?
Вы никогда не разбирали бытовой фильтр питьевой воды? Мне приходилось. Так вот: там собрана отвратительная слизь, грязь и какая-то еще серая тошнотворная пена.
И вот представьте - все это взять, соскрести, бросить в стакан с чистой отфильтрованной водой, размешать - и выпить. Вот Фанар сейчас делает именно так. Приятного аппетита!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади