Что изменилось в вашей жизни после посещения старца?

У старца. Фото: Facebook

Одну и ту же книгу открывают люди, а трактуют по-своему – почему?

Потому что очень хочется не впитать прочитанное и следовать ему, а позиционировать себя неким сопричастником к написанному, дескать, только мне ведомо, а вам не так, не в полном объеме, не в той широте и в не в той глубине...

Точно так и о зримом...

«Ах, Вы написали, что Вас окормлял тот-то почивший старец? Так и я у него (нее) был(а)!» А ведь написано не о встречах на манер «благословите, и я поеду дальше!», а о многолетнем научении от почивших старцев! Ну, встречались и что с того? Благодать Божия не выдается молекулами воздуха благословением для консервирования в целлофановый пакетик – Благодать Божия фиксируется трудами и годами, но и то, не всегда можно удержать, а то и вовсе утратить!

Ну, были у старца или у старицы, ну «благословились», а после что? Жизнь изменили? Нет! Так, что толку с тех «гостей»? В чем польза? Что почерпнули из жизни старцев, чтобы в чем-то хотя бы уподобиться им? А ничего не почерпнули – просто «благословите» и поехали дальше «паломничать». Хоть тысячи свечей расставьте по всем лаврам и монастырям – не спасет! Хоть десятки Крестных ходов промаршируйте – не спасет! Не спасет, если нет покаяния и смирения, если нет подражания святым, а не холуйского угождения живущим!
Богом надо дышать, жить с Богом ежесекундно, питаться Богом и тогда старцы помогут и помогают!

Читайте предлагаемое в соцсетях не для «лайкания» или собственного выпячивания в комментариях, а стремитесь понять, что предлагаемое вам к чтению, предлагается вам к подражанию!

P.S: Кстати, книга о которой написано в начале заметки – Библия!

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.