Что изменилось в вашей жизни после посещения старца?
У старца. Фото: Facebook
Одну и ту же книгу открывают люди, а трактуют по-своему – почему?
Потому что очень хочется не впитать прочитанное и следовать ему, а позиционировать себя неким сопричастником к написанному, дескать, только мне ведомо, а вам не так, не в полном объеме, не в той широте и в не в той глубине...
Точно так и о зримом...
«Ах, Вы написали, что Вас окормлял тот-то почивший старец? Так и я у него (нее) был(а)!» А ведь написано не о встречах на манер «благословите, и я поеду дальше!», а о многолетнем научении от почивших старцев! Ну, встречались и что с того? Благодать Божия не выдается молекулами воздуха благословением для консервирования в целлофановый пакетик – Благодать Божия фиксируется трудами и годами, но и то, не всегда можно удержать, а то и вовсе утратить!
Ну, были у старца или у старицы, ну «благословились», а после что? Жизнь изменили? Нет! Так, что толку с тех «гостей»? В чем польза? Что почерпнули из жизни старцев, чтобы в чем-то хотя бы уподобиться им? А ничего не почерпнули – просто «благословите» и поехали дальше «паломничать». Хоть тысячи свечей расставьте по всем лаврам и монастырям – не спасет! Хоть десятки Крестных ходов промаршируйте – не спасет! Не спасет, если нет покаяния и смирения, если нет подражания святым, а не холуйского угождения живущим!
Богом надо дышать, жить с Богом ежесекундно, питаться Богом и тогда старцы помогут и помогают!
Читайте предлагаемое в соцсетях не для «лайкания» или собственного выпячивания в комментариях, а стремитесь понять, что предлагаемое вам к чтению, предлагается вам к подражанию!
P.S: Кстати, книга о которой написано в начале заметки – Библия!
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.