Прошло совсем немного времени, и всё резко вдруг поменялось
Патриарх Феодор. Фото: Правлайф
Весной этого года вместе с монахами и студентами Московской духовной академии я как паломник посещал Египет. В один из дней молился в Александрии вместе с Патриархом Феодором. Он тепло меня принял и в ходе общения сокрушался о том, что происходит в православном мире, заверял, что поддерживает Блаженнейшего митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия и молится о нем.
Прошло совсем немного времени, и всё резко вдруг поменялось. Сегодня Патриарх Феодор впервые помянул Сергея Думенко (руководителя раскольничьей группировки на Украине, «митрополита Епифания») и включил его в диптих своей Церкви.
Нет ничего нового под солнцем.
Преданы также будете ... братьями, и родственниками, и друзьями, но придет время и печаль ваша в радость будет (Ин. 16:20).
И не стоит пугаться того, что происходит.
Так было раньше, так происходит сейчас, так будет и после нас. Наше дело - быть со Христом и Его Церковью.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.